Баглюк Григорий Никитович
Дата рождения — 23 декабря — 1904 Дата смерти — 01 марта — 1938 Вже протягом кількох десятиліть постать Григорія Баглюка, відповідального редактора журналу «Забой» -«Літературний Донбас», відомого у 20-х роках письменника, привертає увагу дослідників літературного процесу на Донбасі. Від початку 60-х років, з часу його реабілітації владою, і до останнього десятиліття його творчий і життєвий шлях літературознавці і краєзнавці прагнуть піддати ретельному аналізу. Така увага не випадкова. На фоні літературного життя Донбасу 20- поч.
30-х
Двадцяті роки — це новий етап розвитку літературного життя на Донбасі, час становлення письменницької
Потужний літературний рух із своєю власною автономною письменницькою організацією і журнальною трибуною-непересічне явище в українському літературному житті. Шахтарським краєм опікуються відомі українські письменники Іван Ле та Іван Микитенко, перший з яких очолив на початку 30-х спілку письменників «Забой», а другий увійшов до складу редакції однойменного часопису. Журнал «Забой» активно пропагує на своїх сторінках десятки творів молодих поетів і прозаїків. Тут інтенсивно друкуються поети Василь Іванів-Краматорський, Кость Герасименко, Микола Упеник, Дмитро Надіїн, Володимир Сосюра, прозаїки Григорій Баглюк, Василь Гайворонський, Юліан Западинський, Фелікс Ковалевський та ін.
Часто авторами журналу стають робітники, переважно передовики виробництва — це пріоритетна автура редакційної колегії і спілки письменників. «Твори на сторінках «Забою» — це в основному нарисового змісту оповідання й повісті, які відтворюють життя промислового Донбасу, виробничі проблеми на заводах, фабриках і руднях, актуальні вірші тощо. На підприємствах відкривались осередки «Забою», в яких, на думку спілчанського керівництва, повинно було вигострюватись і гартуватись письменницьке робітниче слово. Та на початку 30-х років страшний комуно-кремлівський смерч пройшовся над Україною : відбувся судовий процес над так званими членами СВУ, у 1932-1933 рр. — владою організовано штучний голодомор в українських селах.
У цей час тотально знищуються здобутки українства за межами України в республіках СРСР: закрито тисячі українських шкіл та періодичні українські органи, репресовано повністю українську інтелігенцію, арештовано українську книжку. В ряду цих злочинів проти українського народу і винищення українського письменства на Донбасі. Учасник тих подій і сам репресований владою літератор Василь Гайворонський, заступник відповідального редактора журналу «Літературний Донбас» початку 30-х рокі, згадує: «…одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкували «Літературний Донбас», присвячений з’їздові письменників, поставило біля машин озброєну варту, а вже вночі почалися арешти. Арештовано лише кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту письменників узяли під догляд.
Звичайно, хто мав можливість, то повтікали». Причини такого крутого і трагічного повороту подій В. Гайворонський бачить перш за все ось у чому: «І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників П. Безпощадний, П. Сєвєров, П. Чебалін захопили журнал у свої руки, зрусифікували його, назвавши вже по-російському «Литературный Донбасс», і видають вони
Баглюк Григорий Никитович