Чим близька нам лірика П. Г. Тичини?
Тичина — один з найкращих ліриків в українській літературі. Він зробив величезний внесок в ліричну творчість України. Один із кращих його творів — ліричний вірш «Матері забуть не можу». Не один, а два голоси, два тони розвиваються у вірші — голос матері-України, що озивається до сина, і голос сина, що кличе матір:
І кричу я: Україно! Потім стану й прислухаюсь. Чути… Здалеку: — Тримаюсь! Хмарко!
Ластівко! Калино! — І в той бік я повертаюсь.
Розмови поета — це розмови з матір’ю Україною, вони задушевні, ніжні і водночас
Та ні. Не чуть нічого. Сонна поміж планет летить Земля…
О Батьківщино, син твій я! Не тонкостанна ти мадонна, а матір дужая моя!
Постійне звертання до матері-Батьківщини, пристрасне, болюче, ніжне, тривожне слово до народу, гнівне, нищівне звертання до ворога — все це найбільш повно виявляється в тичинівському вірші.
Своїми віршами Павло Григорович Тичина збагатив скарбницю української літератури. Він — один з основоположників
Тичина багато зробив для зміцнення творчих зв’язків між українською літературою і літературами інших країн.
Події 1917 року сколихнули усі верстви суспільства. Невизначена, тривожна ситуація в Україні сповнювала серце Павла Тичини болем. Гинули люди.
Все це хвилювало душу молодого поета, збуджувало порив до творчості. Тичина щиро вірив у національне і соціальне визволення рідної України. У складній мінливій ситуації тих далеких літ, коли народжувались українська незалежність і державність, Тичина був з трудовим народом, жив його надіями і сподіваннями.
Віра в перемогу народу, щира любов до України і готовність вічно їй служити звучать в багатьох його віршах, в яких розкривається єдність двох глибоких почуттів — патріотизму та інтернаціоналізму.
Гей, народе! Будеш жити! А я ж матір не забуду!
Україні, її люду хочу вічно я служити. А раз їй — то й людству буду.
Від народу Тичина взяв багатобарвне слово, його невичерпні можливості. А народ і досі вшановує Тичину і його твори. Поезії Павла Тичини входять у наше життя поривами вітру з українських степів.
Щоб зрозуміти ці твори, їх треба не тільки осягнути розумом, а й відчути серцем.
Поет. Публіцист, Критик і історик літератури. Перекладач, Редактор, Видатний громадський і державний діяч. Академік. Лауреат різних премій. І все це одна людина.
Та я все ж не певна, що назвала всі аспекти багатогранного життя і діяльності Павла Григоровича Тичини, всі галузі, куди сягав його розум і до чого бралась рука.
Ми знаємо Павла Тичину як новатора української поезії. І ще знаємо його як сердечну і надзвичайно чуйну людину, яка вражала всіх, хто його знав, благородством душі і винятковою скромністю. У великому серці поета жила безмежна і трепетна любов до України. Девізом співця було: «Тобою хочу я звучати, народе рідний, любий мій!». Творчість Павла Тичини — це художній літопис України. Його поезії стали класикою, а створені ним образи і крилаті вислови входили у свідомість нашого народу.
Ми бачимо квітучі, залиті сонцем простори і говоримо словами Павла Тичини: «Батьківщино! Що миліше, як оця земля свята». У добу лихоліття і величезного подвигу народу у Великій Вітчизняній війні Тичина проголосив: «Перемагать і жить!». Нині, коли відроджуються народні традиції, національна культура, рідна мова, найяскравішими барвами сяють слова Павла Тичини:
Бережімо Батьківщину! Бережімо честь народу — найкоштовнішу перлину.
Чим близька нам лірика П. Г. Тичини?