І. Калинець «Писанки», «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»
Мета : продовжити знайомити школярів із творчістю І. Калинця, проаналізувати його програмові поезії; з’ясувати ідейно-тематичне спрямування, пояснити особливості назви; визначити реальне і уявне, охарактеризувати образи ; розвивати творче мислення, культуру зв’язного мовлення, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, враження; вміння самостійно осмислювати прочитане; формувати естетичні смаки школярів; виховувати любов до поетичного слова, мами — найціннішої людини для кожного; повагу, пошану до творчості І. Калинця,
Тип уроку : засвоєння нових знань. Обладнання : портрет І. Калинця, бібліотечка його творів для дітей, зразки українського писанкарства, дидактичний матеріал. Хід уроку I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань Бесіда за питаннями: — Чим близькі нам поетичні твори І.
Калинця з циклу «Дивосвіт»? — З якою метою І. Калинець у своїх творах поєднує уявне, фантастичне і реальне? — Які види мистецтва вам відомі?
Якому з них ви віддаєте перевагу? Чому? — Як пов’язані між собою поняття Батьківщина, рідна оселя, матінка? У чому важливість цих понять для кожної людини?
Калинця можна вважати творцем національної культури, історії, виховання майбутнього? III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів IV.
Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу Писати для дітей — це насолода, а найвдячніший читач — це діти. І. Калинець Все дороги й дороги, А до матері — стежечка… В. Коломієць Поезія І. Калинця — пахощі чарівного євшан-зілля, що навертає нас до рідної Землі, до неньки України.
Н. Кир’ян 1. Вступне слово вчителя про особливості творчого методу І.
Калинця «…Тут владарює гра уяви, спроби персоніфікації явищ природи і різних речей, що нас оточують. Тут зустрічаємо тонку спостережливість і точність психологічних характеристик… Конкретність деталей поєднана з історичними асоціаціями, фольклорною символікою, і все разом творить яскраву мозаїку олюдненої природи.
Поет демонструє майстерність не тільки психологізації явищ навколишнього світу, а й творення казкових сюжетів, розрахованих і на дитяче сприйняття, і водночас закорінених у глибини народного життя, і розрахованих на глибше прочитання…
» 2. Аналізування поезії І. Калинця «Писанки» 2.1. Виразне читання твору. 2.2.
Тема: зображення чарівної краси, яку творять мамині руки за допомогою «дивного писачка». 2.3. Ідея: уславлення материнської праці, її талановитості, любові, прагнення відтворити дивовижний світ для своєї дитини. 2.4.
Основна думка: мамині руки здатні відтворити дивовижне, чудове, красиве, те, що назавжди залишиться в дитячій уяві, її мріях. 2.5. Обговорення змісту вірша за питаннями: — Чи відомо вам що-небудь про писанку? — Що необхідно людині для того, щоб творити писанки? — Чому І. Калинець обрав автором писанок свою матір? — За допомогою чого мати розмальовує речі? — Чи можна вважати її чародійкою? — Яким же уявляє світ дитина за допомогою маминих писанок? — У чому дивовижність світу, який відкрила мати для своєї дитини? Прочитайте, як про це сказано у творі. — Що ми уявляємо, читаючи поезію? — Яке значення надається у вірші сонцю і долоням матері? — Які фарби переважають у маминих писанках? — Розкажіть, які ви бачили писанки? Що на них було відображено? — Чого вчить нас ця поезія? — А чи пробував хтось із вас творити писанки? — Яке значення мають писанки для ліричного героя твору і кожного з нас?
2.6. Художні особливості поезії: — епітети: «дивний писачок», «золотий узвар», «стилізовані сади», «ясні сонця». — Мета Фори: «мандрує писанка», «писанка оранжево горить», «буяють квіти», «олені бродять», «сади сплітаються», «мереживом мерехтить», «полив у світ… мрій», «сонце котилось». — порівняння: «…як дивовижний світ», «… як згусток сонця». 2.7.
Орієнтовний план характеристики образу мами. 1) Мати — творець дивосвіту: а) уміння оживити мрію; б) художня майстерність; В) гармонійний зв’язок з природою; г) багата на фантазію.
2) Риси материнського характеру: а) працьовитість; б) доброта; в) щирість; г) уважність; д) відкритість. 3) Мати — святиня кожної людини. 2.8.
Додатковий матеріал. 2.8.1. Загадка: Підійшла одна людина до другої і каже: «Ти мені син, а я тобі не батько».
Хто вона? 2.8.2. Народні прислів’я: — Нема того краму, щоб купити маму. — Мама — вірна порадниця. — Все купиш, лише тата й маму — ні. — Мами ні купиш, ні заслужиш. — Все є купити, тільки мами нема. — Нема у світі квіту, квітнішого над маківочки; нема ж і роду, ріднішого над матіночки. — Як мати рідненька, то й сорочка біленька. — Материна молитва із дна моря виймає. — Мати з малятами, як ластівка з ластів’ятами. — Сліпе щеня і те до метрі лізе. — На сонці тепло, а біля матері добре. — Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
2.8.3. Писанкарство як елемент народознавства. Чисте гладко фарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства.
У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пояснюють виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями тощо. Зважаючи на фізичні особливості шкарлупи яйця, середньовічні писанки до наших днів не збереглися. Однак масове розписування яєць в Україні існувало протягом століть. У ХІХ столітті писанкарство в різних художніх варіантах побутувало на всій території України.
Про що свідчать давні колекції українських писанок у музеях Києва, Лубен, Львова, Кракова, Варшави, Брно та ін. Найдавніші писанки зберігаються у фондах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України і походять із сіл Острів, Слобідка та ін. Своєрідні місцеві відміни писанок існували і на початку ХХ століття. Розрізняють писанки Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини тощо.
На Слобожанщині й Покутті поширені крашанки, на Бойківщині й Лемківщині — так звані шпилькові й крашанки. Найбільша філігранність орнаментальних мотивів притаманна гуцульським писанкам, виконаним писачком з конусоподібною трубочкою. Писанки виготовляли навесні, перед Пасхою, сільські дівчата і жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі та ін.
Тому й техніка декорування різнилася. На селі яйця фарбували в один колір. Інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фарбували в кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів: наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо. Писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка для продажу на ярмарку. Колись із писанками чинили магічні дії.
Для забезпечення урожаю їх на весняного Юрія котили по зеленій пшениці й закопували у землю. Великоднього ранку молодь вмивалася водою, в яку перед тим клали крашанки та срібні монети, що мали надавати сили й краси. Свячені писанки були оберегом житла від грому й вогню, а людей і тварин — від «лихого ока», їх використовували як ліки від деяких захворювань. Писанки служили об’єктом забави для дітей та молоді. З ними влаштовували ігри «невбитки», «навкатки» та ін.
З випорожнених писанок, додаючи до них з кольорового паперу хвіст, крила та голівку, з тіста виготовляли так звані голуби. Їх, а також писанки, нанизані на шнурочок, підвішували поблизу ікон, прикрашаючи таким чином житло. У 60-х роках у зв’язку з посиленням інтересу до народного мистецтва й національної культури відновилося й писанкарство. У Косові, Коломиї та Вижниці навесні, перед Великодніми святами, народні майстри продавали писанки на ярмарках. Так стихійно виник писанкарський промисел, проте спочатку він не сягав далі Прикарпаття. У 70-80-х роках писанки як твори народного мистецтва експонувалися на виставках.
З’явилися приватні колекції писанок. Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва. Писанки продаються на ярмарках, у художніх салонах.
Оригінальний орнамент писанок не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. Українська писанка у світі є символом нашого народу. 3. Опрацювання твору і. Калинця «хлопчик-фігурка, який задоволений собою» 3.1. Вступне слово вч
І. Калинець «Писанки», «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»