Культура мовлення
Культура мовлення — це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства. Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови.
Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексичне багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо
Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи і легко сприймається, зрозуміле. Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.
РОЗМОВНИЙ СТИЛЬ
Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої національної мови. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно — політичній та в інших сферах життя. Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїття ритміко — мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців. На лексично-фразеологічному рівні розмовного мовлення слід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів і зворотів. Використовуються й просторічні елементи — несвідомо або свідомо. З синтаксичного погляду розмовне мовлення характеризується широким використанням неповних речень, наявністю стереотипних конструкцій.
Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, тобто безпосереднє, непідготовлене. Компонентами його є позамовні елементи — міміка, жести, конкретна ситуація, наявність чи відсутність об’єкта мовлення.
Зразок стилю
Того-таки дня Мотрин старший хлопець напився з Мелащиного кухля води,
Але якось не вдержав кухля в руках, упустив та й розбив. Кайдашиха
Вискочила з хати й наробила галасу.
— Бач, іродова душе, вчила дітей мене лаяти, а твої діти мені шкоду
Роблять, — крикнула Кайдашиха до Мотрі в двері. Недовго думавши, вона
Вихопила кухоль з Мотриної діжка та — хрьоп ним об землю.
Старе, як мале! Зовсім баба з глузду з’їхала. Що вам дитина заподіяла?
— крикнула Мотря.
— Твої діти такі зміюки, як і ти. Наплодила вовченят, то не пускай їх
До моєї діжки.
— То сховайте свою діжку в пазуху, а кухля мені купіть, бо ви не
Дитина, — сказала Мотря.
— Овва! Розпустила своїх дітей, як зінських щенят. Не діждеш, —
Сказала Кайдашиха.
— Ти — змія люта, а не свекруха! — кричала Мотря. — Буду я чортова
Дичка коли не розіб’ю тобі кочергою голови.
ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ
Матеріали, викладені у формі цього стилю, задовольняють потреби писемного спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті, в ділових стосунках між інституціями й установами, в громадській, виробничій та іншій діяльності окремих членів суспільства. З офіційно-діловим стилем маємо справу в текстах указів, законів, наказів, розпоряджень, звітів, ухвал, у діловому листуванні. До найпомітніших рис цього стилю належать високий ступінь стандартизації мовних засобів, виразна логізація викладу, майже цілковита відсутність емоційності та образності, широке використання безособових і наказових форм. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.
Застосовується особлива термінологія та використовуються специфічні синтаксичні конструкції, зокрема кліше. Для чіткішої організації тексту запроваджується поділ на параграфи, пункти, підпункти. Найхарактерніші для цього стилю речення — прості поширені. Вживаються також і складні речення з сурядним та підрядним зв’язком, з відокремленими зворотами, зі вставними й вставленими конструкціями. Тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не допускають двозначності сприймання змісту.
Характерна для цього стилю відсутність індивідуальних авторських рис.
Зразок стилю
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ПРОГОЛОШУЄ
Незалежність України та створення самостійної української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року
Культура мовлення