Лист: Лондон, 7 лютого 2011 р. Дорога Люсі!

Тут, у Лондоні, у мене багато друзів серед школярів і учнів коледжу. Але мій кращий друг ані школяр, ані студент. Він службовець у великому офісі. Йому двадцять років, він високий і вродливий.

Він ще не одружений, і в нього немає своєї родини.

Ось що він звичайно робить по буднях. Щоранку Гаррі прокидається біля сьомої години. Потім він робить ранкову гімнастику, умивається та снідає.

Після сніданку він виходить з дому й пішки йде на вокзал. Оскільки він живе в передмісті, йому доводиться добиратися до Лондона поїздом. Тому він сідає на

восьмигодинний поїзд і прибуває до міста за чверть до дев’ятої.

Він витрачає 1 хвилин на іе, щоб дістатися до офісу, що знаходиться неподалеку від вокзалу.

В офісі Гаррі звичайно зайнятий до 5.3 дня. Прийшовши додому, він обідає, а потім відпочиває. Вечорами він любить трохи почитати або попрацювати в саду. Іноді він дивиться телевізор або слухає радіо, ходить на прогулянку.

Він звичайно лягає спати не пізніше півночі.

Ми, зазвичай, зустрічаємося у вихідні. Гаррі та я ходимо в кіно або потанцювати й гарно проводимо час разом. А як твої справи, Люсі? Чи є які-небудь новини від Джона?

Я з нетерпінням чекаю від тебе новин. З найкращими побажаннями щиро твій Боб.




Лист: Лондон, 7 лютого 2011 р. Дорога Люсі!