Мотив втечі в повістях Аксьонова
Василь Павлович Аксьонов — один із самих популярних радянських письменників 70-х років, автор нашумілих романів «Опік», «Острів Крим», «Московська сага». Творчість Аксьонова належить до числа найбільш значних явищ російської літератури останніх трьох десятиліть. Повороти людського шляху Аксьонова такі: син політв’язнів у Магадані, карантинний лікар Ленінградського порту, член редколегії журналу «Юність», дисидент, професор Джорджтаунского університету у Вашингтоні. Вони здаються іноді несподіваними, але саме подібні
Використання у своєму тексті різних літературних канонів, жанрів, своєрідна гра в ці канони
Мотив шляху вже є в цій повісті: після розподілу випускник Ленінградського медінституту Олександр Зеленін відправляється на роботу в глухе північне село. Його ж друзі-однокурсники Олексій Максимов і Владислав Коропів ідуть у Балтійське пароплавство судновими лікарями.
Мотив шляху виявлений на різних рівнях тексту, переходячи від сюжетних деталей до важливих сюжетних вузлів. Так, внутрішні монологи, судьбоносние ситуації, духовні кризи трьох героїв виникають під час прогулянок по нічному Ленінграду, службових поїздок Зеленіна по тайзі, подорожі Максимова й Карпова в гості до Зеленіна й так далі. Паломництва героїв середньовічної літератури зв’язувалися з пошуками Едему, зі знаходженням якогось висшею змісту, філософського каменю або сакрального талісмана.
Цікаво, що при всій несхожості Максимов і Зеленін по-різному втілюють той самий романтичний ідеал: «втеча» від тужливої повсякденної реальності в «царство мрій».
Для Зеленіна таким «царством» стає Холмогорское, де є самовіддана героїчна праця; для Максимова це екзотика далеких країн Цікаво, що при цьому повість може прочитуватися в перспективі соціалістичного реалізму: доктор Максимов рятується від романтичного «відчуження», взявши участь в » колективній праці, щооблагороджує. Позитивний герой Зеленін, що ідеально відповідає образу «молодого будівельника комунізму», здобуває перемогу над ідеологічно незрілою місцевою молоддю й бюрократизмом чиновників і перетворюється в теперішнього соціалістичного вождя «без страху й докору». Шлях в «світле майбутнє» відкритий.
Властиво, у цьому й укладена пародія, «гра» у соціалістичний реалізм.
Чому сам шлях у світле майбутнє доводиться шукати не в центрах соціалізму, а на глибокій периферії Півночі або в далеких морських рейсах? Чому з’являється саме бажання зробити втечу із соціуму? Мотив втечі організує й наступну повість Аксьонова — «Зоряний квиток» .
Дмитрик Денисов їде разом з товаришами подорожувати на невизначений строк. Молоді люди тікають від їхніх соціальних реалій, що очікують — надходження в інститут і пристрої на роботу. Дмитрик намагається знайти свій екзотичний простір, повний теперішньої волі. Не випадково простором такої екзотики в повісті є Естонія — самий ліберальний регіон колишнього Радянського Союзу В «Колегах» Зеленін виживає після бандитського нападу й приходить до щасливого фіналу, він як би приречений на те, щоб прожити щасливе життя.
В «Зоряному квитку» Віктор Денисов гине й залишає молодшому братові свій «зоряний комсомольський квиток».
Міркування Дмитрика у фіналі повести ставлять під сумнів можливість оптимістичної розв’язки: «Це тепер мій зоряний квиток. Віктор залишив його мені. Квиток, але куди?
«
Мотив втечі в повістях Аксьонова