Моя «проста»; Перемога

Моя «проста» Перемога Історію надіслала Драйпрачева Ганна Яківна Мій батько, Прачев Яків Григорович, був мобілізації на фронт Криворізьким РВК 1 травня 1943 р. в саперну дивізію 40й Армії Воронезького фронту, у військову частину 12158. Командир частини инженермайор Путяна. Тато, розкажи про війну, прошу я Ой, дочка, давно це було, та й важко згадувати.

Тридцять п’ять років пройшло від дня закінчення війни, а пам’ятається все. Далекі й курні, важкі й небезпечні дороги, втрату товаришів.

«Эх, дороги, пил так туман, холоди, тривоги, так

степовий курган»» Так, багато чого… З районного центра Криворіжжя нас відправили під Краснодон.

Потім на ст. Лозову. Визначили в саперну дивізію молодшим сержантом.

Прийняв присягу в 42 окремому будівельному батальйоні 17 липня 1943 року в складі інженерних військ полковника Петрова А. П.

Занурили у вагони й через Харків прибутку ми в рн Мережкино Полтавської області. Але недовго там пробули, потім нас направили пішки на Кременчук. Німці були на іншій стороні Дніпра. Ставили понтонний міст через Дніпро.

Важко було, дочка. Ох, важко. Коли німців відігнали, переправилися самі.

У Зеленому Яру стояли

тижня півтори. Потім Городище Кіровоградської області, недалеко від Знаменки. Тут майже не стояли.

Німці кидали техніку, машини.

В 1944 р. ішли слідом за передовий.

Ставили понтонний міст через Дністер. 1 травня 1944 р. зустріли в Бессарабії. Для переправи в Румунію під ріку Молдаванку ставили понтонний міст через Прут. 8 місяців фронт стояв під Ясами. Постійно були під обстрілом бетонних німецьких дзотів.

7 жовтня 1944 року прорвали фронт. Здалася Румунія й перейшла до радянських військ Зробили великий перехід в 500 кілометрів на р. Тиссу в Угорщину наприкінці жовтня 1944 р. у складі 40й Армії 2го Українські фронти. Де на конях, де на машинах. Ставили понтонний міст на р. Тиссе.

Зайняли невелике містечко Сатумаре в Румунії. Хазяї кинули багато вина. Бійці передової перепилися, і було багато наших порубане Разом з боями й навесні просувалися вперед. Майже всі міста були сильно укріплені. Були бої за кожне місто.

Брав участь у бойових операціях за узяття міст Сиксо» і стародавнього містечка й залізничного вузла Зволен. Навкруги море сонця й цвітуть сади, але йшли важкі бої за кожний містечко 4 травня 1945 року до 12 годин дня закінчився бій. Усе затихло. Не чутно було ні гулу танків, ні машин. Тоді ми ще не знали, що закінчилася війна.

Від’їхали кілометрів шістнадцять від села й нас повідомили про закінчення війни. Це було недалеко від Братислави. Потім через Братиславу ми направилися в Австрію, кілометрів 5070 нагору по Дунаєві, біля Відня.

Служив до вересня 1945 року. Піднімали з Дунаю пароплави. Відновлювали мости в Австрії, Угорщині. Демобілізований на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 25.09.1945 р. Додому верталися до границі на конях через Чехословаччину, Угорщину, Румунію.

Приїхали в Чернівці. Поїздом доїхав до ст. Дебальцеве. Просидів там добу.

Потім доба в Родаково. Близько, а не побіжиш. Додому прийшов 30 жовтня 1945 року Прачеву Якову Григоровичу була оголошена Подяка Наказом Верховного головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу т. Сталіна И. В. від 130.11.1944 р., «як отличились у складі інженерних військ генералмайора А. П. Петрова в бойових операціях при узятті м. Сиксо» И Наказом Верховного головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу т. Сталіна И. В. від 14.03.1945 р., «як отличились у складі інженерних військ генералмайора А. П. Петрова в бойових операціях при узятті й м. Зволен. А також має медалі: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 19411945р. г. і «П’ятдесят років Збройних сил СРСР» . Снять із військового обліку 10.01 1961 р. по віці От так просто й скромно, батько розповідав про війну. Але останні роки не любив згадувати А мені, «повернути б мені той час, але як його повернути? » Щоб ще внимательней розпитати й вислухати 1747 > Інші історії «Всім смертям на зло»: Сільські продали партизанів фашистам «Всім смертям на зло»: Війна в епізодах




Моя «проста»; Перемога