Моє відношення до лірики пастернаку
Твір по літературі: Моє відношення до лірики пастернаку
Він нагороджений якимсь вічним дитинством,
Тією щедрістю й пильністю світил,
И вся земля була його спадщина,
А він її з усіма, розділився
Ганна Ахматова
Колись Марина Цветаева в запалі полеміки викликнула: «Де людина до кінця понявший Пастернаку?». И сама ж пояснила: «Пастернак — це «тайнопис», «шифр». Хіба це не попереджувальний сигнал для таких, як я, для тих, хто відправляється мандрувати по морю, назва якого «Лірика Бориса Пастернаку».
Творчий
Мистецтва
Ми знаємо, що великі росіяни поети двадцятого століття формувалися в складних і суперечливих зв’язках з різними літературними течіями. А. Блок починав як символіст, В. Маяковський — як футурист, А. Ахматова — як акмеист. Борис Пастернак як поет перетинався відразу із двома плинами: із символізмом і футуризмом, із Блоком і Маяковським. Вплив літературних
Що ж дозволило Борисові Пастернаку виділитися серед сучасників? Розвитку таланта сприяло те, що майбутній поет ріс у сприятливій атмосфері: його батько — академік живопису, мати — відома піаністка. Він учився за кордоном, вивчав філософію, захоплювався історією, літературою, музикою. Тому-Те й подобається мені його творчість, добірністю й музикальністю вірша
Поезія Пастернаку призиває вслухатися, вдивитися в мир, але не вторгатися в нього, щоб не порушити гармонію природи. Рання лірика Пастернаку — це преклоніння перед природою:
Лютий. Дістати чорнила й плакати!
Писати про лютий ридма,
Поки гуркітлива сльота
Весною чорну горить
Сльози захвату й трепет душі — постійні супутники його спілкування із природою. Борис Пастернак проголошує: природа — величезний живий організм, у якому є душу, любов і мова. Про це він говорить і у вірші «Весна» і в багатьох віршах зі збірника «Сестра моя — життя».
У крапель — вага запонок,
И сад зліпить, як плесо,
Окроплений, закапаний
Милъоном синіх зліз
У цьому вірші поет говорить про сад, по якому пробігають перші промені сонця, і він, «окроплений, закапаний» минулої вночі дощем, загоряється, «зліпить» мимовільного спостерігача
Говорячи про лірика Пастернаку, слід зазначити, що поет не міг та й не хотів «замикатися» тільки на темі природи. Дві революції, три війни, роки сталинщини, хрущовської відлиги — от що вмістилося в рамки одного життя. Першої російської революції присвячені поеми «Дев’ятсот п’ятий рік», «Лейтенант Шмидт».
У його лірику ввірвалася тривога, що винищує людські життя громадянська війна болем пронизує його вірші:
А в наші дні й повітря пахне смертю:
Відкрити вікно що жили відчинити
Про це говорить він в 1918 році у вірші «Розрив». Мені дороги твору Бориса Пастернаку, у яких розкривається його творча особистість. Це вірші «Тиша», «Ніч».
У них звучить любов до життя, воно вселяє нам свою любов до буття, хоча всі отчетливее й глибше усвідомлює, що вони від нього йдуть. Настільки ж сильна його любов до творчості: «Ціль творчості — самовіддача» , до жінки. Всі, чим Пастернак так дорожив все життя, збережене й передане в його останніх віршах:
Природа, мир, схованка вселеної,
Я службу довгу твою,
Обійнятий тремтінням таємної
У сльозах від щастя відстою
У віршах останнього років виразно відчуваються ноти глибокого драматизму. Своє місце в житті він називає «тяжким» . Він просить зм’якшити йому «гіркота фатальної години»:
Прощай, розмах крила розправлений,
Польоту вільного завзятість…
Особливо підкуповують мене вірші, написані опальним поетом. Гіркота образи, біль душі вилилися в них:
Я пропав, кок звір взагоне.
Десь люди, воля, світло,
А за мною шум погоні,
Мені назовні ходу немає. …
Що ж зробив я за капость,
Я вбивця й лиходій?
Я увесь світ змусив плакати
Над вродою землі моєї
В останніх рядках цього вірша звучить надія на пришестя нової ери — милосердя й справедливості. На жаль, Борис Пастернак міг про це, як і ми сьогодні, тільки мріяти
Вірю я, прийде пора —
Силу підлості й злості
Здолає дух добра
Важко читати Пастернаку, складний малюнок творчого шляху його, але його внесок у нашу поезію досить значний. Його довгий час від нас ховали. Тепер ми знаємо чому.
Тому з кожним новим прочитанням його віршів ми будемо любити його більше й більше.
Моє відношення до лірики пастернаку