Опришки — народні месники

Опришки — народні месники. Вони разом зі своїм ватажком Олексою Довбушем заслужили глибоку шану в народі. Про них складали легенди, пісні, ставили вистави, писали твори. Є навіть Скеля Довбуша. Часи опришків давно пройшли.

Але не раз ще траплялося так, що потрібні були захисники народу проти кривд і поневолення. Тан ким був герой розповіді Штефанюк. Люди, налякані насильством і кров’ю, сприймали його як розбійника.

Але коли він прямо запитав, кого пограбував, спалив чи вбив, то ніхто не зміг йому того сказати. Кожен визвольний рух тримається

доти, поки його підтримує народ.| Штефанюк побачив, що у нього такої підтримки немає. Гірке розчарування охопило його. Адже він боровся за кращу долю саме цих людей, які не сприйняли й не зрозуміли його. І вирішив хоч власною смертю розкрити односельцям очі.

Він прийшов на виставу про Довбуша і, сказавши, що не їм вшановувати героїчного ватажка народних месників, вистрілив у себе. Так на очах у маленького Нестора і всіх людей загинув «останній опришок» — мужня людина, яка хоч ціною власного життя хотіла пробудити у своїх земляків національну самосвідомість, гідність та прагнення до волі, до кращого життя.




Опришки — народні месники