Переказ легенди про золото зернятко істини
Було у батька два сини. Коли діти виросли, він наказав їм взяти заступи і йти копати поле. Довго копали сини, але не могли зрозуміти, для чого вони це роблять. Запитали батька, навіщо їм копати і взагалі, для чого жити на світі.
Він вислухав синів, показав на вершину величезної гори і сказав, що саме там сховане Золоте Зернятко Істини. Розповів також, що ніхто не знає, де воно: у глибині чи на поверхні. Хто знайде це Зернятко, зрозуміє, для чого людина живе, працює, споруджує будинки, думає про зірки.
Закінчив батько розповідь і наказав синам
Стали брати біля підніжжя величезної і високої гори і задумались. Не знали вони, як знайти Зернятко. Потім, подумавши, почали копати, пересипаючи землю жменю за жменею.
Минав час, а Золоте Зернятко Істини не знаходилось. Першим не витримав молодший брат. Він підійшов до старшого і заявив, що не хоче бути рабом гори і не буде більше копати. Старший брат наполегливо продовжував копати, кажучи, що, хоч і все життя доведеться працювати, але знайде Золоте Зернятко.
Він пояснив своє рішення тим, що є вільною людиною, а не рабом, який не хоче дізнатися, для чого ми живемо, працюємо, думаємо про зірки.
Молодший
Десять років без відпочинку трудився старший брат. І лише на одинадцятий рік на самому дні гори знайшов маленьке Зернятко. Поклав його на долоню — і яскраве світло Істини осяяло світ. Дізнався тоді старший брат, для чого людина живе, копає землю, засіває ниву, думає про зірки.
Вільною, Могутньою, Непереможною Людиною був старший брат і побудував Щастя для всіх.
А молодший і далі живе в убогому курені, їсть сиру рибу, запиваючи її болотною водою. Він — безвільний раб свого ледарства. Справжня свобода в тому, щоб, працюючи день і ніч, побудувати Щастя для людей.
Переказ легенди про золото зернятко істини