Переказ: творчий шлях Катерини Василівни Білокур

Подвижницькі життя і творчість геніального самородка з народу Катерини Василівни Білокур завжди світитимуть, як смолоскип, для молодих талантів, які прагнуть присвятити себе мистецькій творчості. Самобутні картини художниці вже давно завоювали цивілізований світ, стали надбанням вселюдськості. А от її шлях у велике мистецтво донедавна залишався загадковим.

Усі, хто знав її особисто чи зустрічався на виставках з нею, відзначають, що Катерина Василівна була небагатослівною, секретами майстерності не ділилася, свою творчу лабораторію

приховувала від стороннього ока: певно, десь підспудно відчувала, що їй дано більше, ніж простим смертним.

Читаючи листи Катерини Василівни, диву дивуєшся її силі волі, одержимості, з якими вона йшла до заповітної мети, долаючи опір батьків, оточення, змагаючись із самою собою, сумніваючись, падаючи і знову встаючи, щоб з новим шалом кинутися до мольберта, опанувати таємниці фарб і барв, кольорів, композиції і перспективи… Чи не оця незбагненна сила покликання рухала її пензлем? Послухаймо!

«То було вкраду в матері білого полотна, та візьму вуглинку, та залізу куди-небудь у затінок, щоб мене ніхто не бачив і

не чув, та й почну виводити чорним по білому і хати, і млин, і дерева. А іноді таке на мене найде, що почну малювати щось таке, як ото кажуть, фантастичне, — то смішне, то страшне, а іноді таке дивовижне, таке привабливе, що й надивитись не можна».

Чи не гідний подиву стан творчого осяяння душі? Хто б міг запідозрити буйнування отакого натхнення, нападів ось таких екстазів, осяянь, завдяки яким і народжувалися геніальні полотна, ось такого благоговіння перед квітами, олюднення їх, якби про це не розповіла нам сама Катерина Василівна? І скільки ще подібних вражаючих сповідей-зізнань про найсвятіше виявляємо в її листах! І зайвий раз переконуємося — воістину «божий дар» палахкотів у цій самобутній селянці! Одержима квіткою, долаючи нестерпний біль у хворих ногах, вона за тридцять кілометрів ішла від Богданівки, щоб закарбувати її на полотні.

Знайомлячись із творчістю великих майстрів пензля в музеях, за репродукціями в книжках та альбомах, вона не підпадала під вплив видатних, не копіювала їхніх творів, хоча могла в німому захваті годинами дивитися на них, а залишалася сама собою, жила тільки своїм баченням і розумінням світу і відтворювала його на своїх картинах саме таким, яким він поставав перед її внутрішнім зором. І власне цим звитяжила як митець, як геніально обдарована від природи особистість.

І хай многотрудним був життєвий і творчий шлях Катерини Василівни Білокур, хай спила в щоденні доста гіркоти, але без цих труднощів, без цих борінь і сум’ять, піднесень і спадів чи мали б ми саме таку Катерину Білокур? Навряд.




Переказ: творчий шлях Катерини Василівни Білокур