Перші згадування про козаків у літописах
«Додамо до опису справ Василя, що в його час в Історії Росіянці в перший раз з’явилося ім’я козаків: так названі в літописах вільні молодці, що жили в Рязанській області, і, що збіглися на допомогу проти Мустафю в 1444 році. Вони прийшли на лижах, із сулицами, із дрюччями, і разом з мордвою приєдналися до дружин Василя». «Придоша на них мордва, на ротах, із сулицами й з рогатинами й із шаблями, а Козаки Рязанські такожь на трах, із другия сторони». От кілька звісток, у яких ми знаходимо ім’я козаків: в 1492 р. ординські козаки грабували
Ограбували послів Іоанна, що їхали із Криму; в 1497 р. ограбували послів його «Японча Салтан, Кримскаго пануючи син зі своїми Козаками»; Менгли-Гирею відшукав і повернув всі тоді пограбоване; в 1499 р. ординські азовські козаки грабували під Козельском, і були прогнані». Таким чином, козаки були ординські, азовські й, видимо, кримські, раз підкорялися синові кримського царя. Справді, «Махмет відповідав… королеві, що напад в 1516 р.
Зроблено без його волі, кримськими козаками…. Набіг цей був жахливий…». Козаки східні називалися ординськими, азовськими, західні запорізькими, малороссийскими,
Від цього змішувалися дослідники, знаходили козаків там, де їх не було, і губилися в здогадах. «Дніпровські козаки називалися іноді черкесами, або черкасами. Ця назва відбувалася, імовірно, від міста Черкаси.
Місто цей перебував за Дніпром, нижче Канева, тому що заселення козаків, коли Польща стала приймати й захищати їм, були спочатку праворуч Дніпра. Недалеко від Черкасов, найдавнішого головного становища козацького, заснований був потім козаками Чигирин, що був головним їхнім містом. Ім’я Черкаси могло відбутися..
Ця назва міста козацького змусило думати багатьох, начебто козаки були переселенці з Кавказу, і саме черкеси горянські… Початок козацького дніпровського міста Черкас можна віднести до останніх 20 рокам XV століття, і Богдан, воєвода Черкаський, міг бути такий же вождь козаків, яким був потім Дашкович. Розглянете похід його до Очакова: це теперішній козацький набіг, повторений Дашковичем в 1516 році! — На Доні, згодом, також побудований був вихідцями із Дніпра, козаками, що приєдналися до донських, місто Чекрасск, або Черкаской.
Це ім’я здавалося для них дорогоцінне, як ім’я Москви росіянинові, якого називали московітом і москалем».
«Городецькими козаками називали вільних людей, що жили біля Касимова, і далі біля Волги » . Рік 1496. «Тоя ж весни маия прииде звістка до великого князя Іванові Васильовичу від казанського хана Махамета-Аминя, що йде на нього шибанский хан Мамук із многою силою, а зраду лагодять казанския козаки Калимет, Урак, Садирь, Агиш» .
«В Азії донині ціла Орда Турецька називається козаками. Татари й росіяни приймали в XV столітті ім’я козака в змісті бездомного, мандрівного молодця-воїна» . Ці молодці були об’єднані в Орди! Відомо, що донські козаки в XVII столітті жили на Доні, але от у Європі думали, що це землі Тартарии. Донський козачий край входить у часи Василя Шуйского в межі держави Тартария.
На європейській карті 1562 року, часів Івана Грозного по правому березі Іртиша живуть cassac, тобто козаки, на Доні перебуває Тартария, а по лівому березі Дону пятигорские черкаси, або, по суті, ті ж козаки (кубанські?
, терские?). Намагаючись «докопатися» до джерел козачого роду, ми неминуче натрапляємо на татар. Не те козаки відбулися від татар, не те козаки «пішли в татари». Перші згадування літописів про козаків пов’язані з татарськими козаками, які прив’язані до вживання слів, імен і назв із коренем «черк»; проживають на землях Тартарии, точніше, живуть поза межами Московии й Київської області; спочатку не випробовують тяги до християнства, але згодом саме приналежність до православ’я стає для них необхідністю.
Рік 1492.
«…приходили татарове ординские козаки, у головах приходив Темешем кличуть, а з ним 220 козаків… «. При цьому козаки названі поганими, тобто вони не були християнами. Рік 1493.
«Того ж літа приходили татарове, ординские козаки, изгоном на Рязанські місця, і взяша три села, і поидоша незабаром назад». Рік 1494. «Жовтня прииде з Волох Іван Андрійович Субота Плесчеева, а із Криму Костянтин Заболоцкий; а йшли Полем, і грабували їх на Поле татарове, ординские козаки».
Рік 1501. Липня в 11 день азовські козаки Угус-Черкас так Корабай пограбували на Поле на Полуозоровском переліску великаго князя послів князя Федора Ромодановского да Андрія Лапенка, і Андрій тамо й помер, і гостей багатьох пограбища» . Історики задаються питанням: «Чому, як тільки монголи з’явилися поблизу Русі, їх відразу ж назвали татарами?» Якось треба ж пояснити чому в XVII-XVIII вв.
Татарами стали називати булгар, жителів Казанського царства, а козаками стали православні вільні люди на Доні, Дніпру, Кубані й т. д. Якщо козаки — це слов’яни, що пішли в степу й служили татарах, те чому в них неросійські імена. Втім, Василь Шемяка також має явно татарське прізвисько «Шемяка». Швидше за все, козаки — це субетнос великоросійського етносу, що у процесі свого етногенезу увібрав людей всіляких етносів. Козаки — невід’ємна частина спадщини татаро-монгольської епохи в історії Росії.
Їхня військова організація, порядок несення військової служби мають багато схожого з військовою машиною монголів. Військові устави козаків багато в чому побудовані на принципах «Великої Яси» Чингиз-Хана й нарешті, козаки селилися в місцях, де розташовувалася Золота Орда.
Перші згадування про козаків у літописах