Письменник — Особливо Обдарована людина. Книжка в житті людей. Як писалися книги в Київській Русі
Мета : визначити роль письменницької діяльності у створенні книжок, з’ясувати значення книжки в житті людини; прослідкувати історію написання книжок у Київській Русі; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, навички виразно читати й сприймати тексти художньої літератури, читацькі смаки; виховувати поважне ставлення до творців книг, писемного слова; прищеплювати почуття любові до художньої літератури. Тип уроку : комбінований. Обладнання : виставка книжок художньої, навчальної, довідкової літератури; портретна
Актуалізація опорних знань Бесіди за питаннями: — Хто є авторами художніх творів?
— Яких письменників ви знаєте? — Як ви думаєте, чи легко бути письменником? — Чи можна вважати творців усної народної творчості письменниками?
Власні міркування обгрунтуйте. — Як ми повинні ставитися до книги?
— Прокоментуйте вислів: «Сонце освітлює людині шлях, книжка дає їй крила». III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності IV. Сприйняття та засвоєння
Народне прислів’я Життя без книги — хата без вікна. Тюрма глуха і темна, мов труна.
Крізь вікна книг свободи світло ллється, Майбутнього видніє далина. Д. Павличко Книги — морська глибина. Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. І.
Франко 1. Вступне слово вчителя Сьогодні ми продовжуємо подорож, яку було розпочато ще в 5-му класі. Любі діти, чи вона вам сподобалася?
Сподіваюсь, так. Скільки фантазії, казок, чудес, міфів, легенд, подій історичного минулого вже вам відомо. Під час мандрівки літературою 6-го класу в нас буде нагода познайомитися з календарно-обрядовими піснями, піснями літературного походження, творами видатних українських письменників: Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Винниченка, М. Вороного, О. Довженка, Б.
Грінченка, С. Руданського, С. Васильченка, Л. Костенко та багатьох інших.
Кожний художній твір нас учить: любити рідний край, природу; поважати батьків, дорослих; цінувати дружбу, вірність; критично ставитися до людських вад Тож пропоную вам зробити нашу мандрівку цікавою, захоплюючою. Для цього необхідно осмислено читати художні твори, вчитися висловлювати власні думки, почуття, спостереження, виявляти активність, бажання пізнати нове й цікаве. Нехай щастить вам, юні мандрівники.
2. Письменник — особливо обдарована людина, Його праця над художнім твором Письменник — той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією. — Чи легко бути письменником? На це запитання відповідають дуже цікаво, бо письменник — це вчитель, актор, мудрець…Він той, хто служить народові.
Письменник — мужня, рішуча людина, яку завжди вирізняє сила волі, цілеспрямованість, наполегливість, бажання перемагати, долаючи всілякі перешкоди. Багато українських письменників було розстріляно або довічно ув’язнено за правдиве слово, за те, що вони захищали рідний край, культуру, віру, звичаї, обряди, називали Україну рідною матінкою, а себе — її синами. Читаючи той чи інший твір, ми разом з письменником фантазуємо, подорожуємо в чарівний світ казки, легенди, міфу; знайомимося з видатними історичними подіями та особами; вчимося цінувати дружбу, вірність, красу природи, національне мистецтво і культуру.
Тож давайте пишатися нашими митцями, поважати й шанувати їх, вони того варті! 3. Книга в житті людини Хто з вас не любить книжок? Мабуть, немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину — робітника, інтелігента, бізнесмена — без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато і знає».
Книги розповідають чудову казку, цікаву повість, від якої стає на душі тепло й затишно, з їх сторінок звучать чудові вірші, які ми пам’ятаємо довго, а можливо, все життя. Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу; дізнаємось про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослинний і тваринний світ. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і намагалися зберегти це для нащадків. А давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер.
Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців. Пізніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках-цеглинках багато напишеш? Справжній папір, схожий на той, що на ньому тепер ми пишемо, люди навчилися робити кілька століть тому, відтоді й почали в усіх країнах писати на папері. Книга на Русі завжди була у великій пошані. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли», — пише давньоруський літописець.
Тому й зрозуміло, чому в Київській Русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церквах, при дворах князів та бояр. Про це переконливо свідчать різні історичні джерела. Сьогодні ми використовуємо досвід і знання, які залишили для нас у книжках наші пращури. ЯК НЕ СЛІД ЧИТАТИ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ У житті зустрічається чимало людей, які неправильно читають книжки, не осмислюють їх зміст, не задумуються над прочитаним, не роблять з нього певних висновків. Вони буквально «ковтають» одну книжку за одною.
Про таких у народі кажуть: «Поганий читач по книзі очима водить, а душа в нього стороною ходить», «Не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать». Інші слідкують лише за сюжетом, не занурюючись у почуття героїв, художні описи. Таке читання приносить мало користі. Отже, ні комп’ютери, ні телевізори не можуть замінити людині щасливих годин спілкування з книгою. 4. «похвала книгам» На Русі любили й цінували книгу. Коли ви погортаєте літописи, рукописи того часу, ви побачите, з якою любов’ю, терпінням і дбайливістю створювалися книги.
Кожну книгу писали тоді від руки. Писали повільно, гусячим пером, букви вимальовували красиво, чітко. Таке письмо називалося уставом. Книжник писав не на папері, а на шкірі — пергаменті.
Перші букви абзацу він виводив червоною фарбою і золотом, звідси й такий вислів: писати з «червоного рядка» , тобто з нового абзацу. Книги прикрашалися малюнками, мініатюрами, від латинського слова «міні
Письменник — Особливо Обдарована людина. Книжка в житті людей. Як писалися книги в Київській Русі