Поезія народного життя
Цикл И. С. Тургенєва «Записки мисливця» присвячений опису життя простого російського народу, що походить від особи автора — запеклого мисливця, дворянина по походженню.
Цей цикл містить у собі кілька десятків невеликих по обсязі оповідань, але ми познайомилися тільки з декількома з них. Найбільше мені сподобалося оповідання «Відлюдько», головним героєм якого є лісник Фома Кузьмич, на прізвисько Відлюдько. Мені здається, що саме в ньому авторові вдалося втілити всі риси щирого російського характеру, Відлюдько — втілення «російського
З яким замилуванням і гордістю автор описує свого героя: «Він був високого зросту, плечистий і складний на славу. З-під мокрою замашкою сорочки опукло виставлялися його могутні м’язи».
У Відлюдька була «мужня особа» і «невеликі карі очі», які «сміло дивилися з-під зрослих широких брів». Автора вражає вбогість хати лісника, що складалася «з однієї кімнати, закоптілої, низкою й порожній, без полатей… «, усе тут говорить про злидарське існування — і «порваний кожух на стіні», і «купа ганчірок у куті; два більших горщики, які стояли біля грубки…
«.
Відлюдько — «майстер своєї справи», якого нічим не візьмеш, «ні вином, ні грішми».
Відлюдько бідний і нещасливий, його дружина «з перехожим міщанином утекла» і залишила його одного із двома дітьми Тургенєв дивно точно зумів передати особливості російського національного характеру в сцені з мужиком-злодієм, що спиляв дерево в лісі. Відлюдько відпустив бідняка, тому що пошкодував, він знає, що не з користі, не заради наживи він пішов на це діяння, а від безвихідності. Це ключова сцена в оповіданні. Описуючи підневільний народ, знедолений і пригноблений, Тургенєв особливо підкреслює, що навіть у таких умовах він зміг зберегти своє серце, свою живу душу, здатність співпереживати й відгукуватися всією істотою своїм на добро й пещення.
Все це, на думку автора, від закладеної в російському народі природної духовності, від прагнення до істини, добру й красі, що проявляється в нього й в умовах звичного й важкого життя, найчастіше нестерпно тяжкої й принизливої.
Навіть це життя не вбиває в людях людяність — от що є самим головним
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Поезія народного життя