Проблематика Романа Є. І. Замятіна «Ми»
Роман Євгенія Замятіна «Ми» написаний в 1921 році. Час був складний, і тому, напевно, добуток написано в незвичайному жанрі «книги-утопії», модному в цей період. У житті й творчості Е, Замятіна роман «Ми» зіграв важливу роль. Справа в тому, що цей роман не вдалося опублікувати в Росії.
Він видавався й чеською мовою, і на англійському. Тільки в 1988 році російські читачі одержали можливість прочитати роман Замятіна. Над цим романом він працював у роки Громадянської війни.
За назвою роману «Ми» автор розумів колективізм більшовиків
Умовах тоталітарного суспільного устрою, Роман «Ми» написаний у формі щоденникових записів одного інженера під номером Д-503. У романі Замятіну вдалося чітко підняти найважливіші проблеми людського життя.
Основна проблема — пошук людиною щастя. Саме ці пошуки щастя й приводять людство до тієї форми існування, що зображена в романі. Але й така форма загального щастя
Але це світ технократії, де людина — гвинтик величезного механізму. Все життя люди в цьому світі підпорядковані математичним законам і розкладам по годинниках. Людина цього світу — абсолютно знеособлена субстанція. Люди тут не мають навіть власних, імен. Здавалося б, це життя їх улаштовує, вони звикли до нього, до його порядків.
Автор дає, на мій погляд, яскраве подання про це життя: усе зі скла, і ніхто нічого не приховує один від одного, немає нічого живого й природного. Зате за стіною Єдиної Держави на повну силу цвіте життя. Там живуть навіть здичавілі люди, які не захотіли насильного щастя.
Другою проблемою роману «Ми» є проблема влади. Замятін дуже цікаво написав главу про День Одноголосності, про вибір Благодійника. Саме цікаве те, що люди навіть і не думають про те, щоб вибрати когось іншого на посаду Благодійника, крім самого Благодійника.
Їм здається смішним те, що в древніх людей результати виборів не були відомі заздалегідь. Для них Благодійник — це Бог, що зійшов на землю. Благодійник — єдина істота, якій дозволено думати. Для нього поняття любові й жорстокості невіддільні.
Він суворий, несправедливий і користується необмеженою довірою жителів Єдиної Держави. Кульмінацією роману є розмова головного героя Д-503 із Благодійником, що повідомив йому формулу щастя: «Щира алгебраїчна любов до людини — неодмінно нелюдська, і неодмінна ознака істини — її жорстокість».
Щоб остаточно дозволити поставлене завдання, автор уводить у сюжет роману революційну ситуацію. Перебуває частина робітників, що не хоче миритися зі своїм рабським положенням. Ці люди в таких «машинних» не перетворилися у гвинтики, не втратили людський вигляд і готові боротися із Благодійником, щоб звільнити людей від влади технократії. Вони вирішують захопити космічний корабель, використовуючи можливості Д-503, будівельника «Інтеграла». Із цією метою 1-330 спокушає його, Д-503 закохується й, довідавшись про їхні плани, спочатку лякається, а потім погоджується допомогти ім.
Після відвідування Древнього Будинку й спілкування з живою природою в героя з’являється душа, що рівняється з важким захворюванням. У результаті вибухає Зелена Стіна, і відтіля «усе ринулося й захлиснуло наш очищений від нижчого миру місто».
У розв’язці роману гине улюблена жінка головного героя в Газовому Дзвоні, а він після операції по видаленню фантазії про втрачену рівновагу й щастя. Роман «Ми» мені здався цікавим і читається легко. Письменник вклав у нього основні проблеми, що хвилювали його.
Автор пророчив поетапний розвиток тоталітаризму у світі. «Ми» — роман-попередження про страшні наслідки відмови від власного «я», навіть в ім’я самих прекрасних теорій. Замятін показав, як трагічно може повернути життя людей у такій тоталітарній державі.
Проблематика Романа Є. І. Замятіна «Ми»