Проблематика роману И. А. Гончарова «Обломів»

Гончарів назвав роман «Обломів» «романом-монографією». Він мав на увазі свій задум написати історію життя однієї людини, представити глибоке психологічне дослідження однієї біографії: «У мене був один артистичний ідеал: це — зображення чесної й доброї симпатичної натури, найвищою мірою ідеаліста, все життя що бореться, шукаючої правди, що зустрічає неправду на кожному кроці, що обманюється й упадає в апатію й безсилля». У першій частині роману нерухомість життя, дрімота, замкнуте існування — це не тільки ознака існування

Іллі Ілліча, це суть життя Вобломовке.

Вона відокремлена від усього миру: «Ні сильні страсті, ні відважні підприємства не хвилювали обломовцев». Це життя по-своєму повне й гармонічна: це російська природа, казка, любов і пещення матері, російське хлібосольство, краса свят. Ці враження дитинства є для Обломова ідеалом, з висоти якого він судить життя.

Тому він не приймає «петербурзьке життя», його не залучає ні кар’єру, ні бажання розбагатіти. Відвідувачі Обломова персоніфікують три життєві шляхи, які міг би пройти Обломів: стати розпещеним піжоном, як Волков; начальником відділу, як Судьбинский; письменником,

як Пенкин. Обломів іде в споглядальну бездіяльність, бажаючи зберегти «своє людське достоїнство й свій спокій». Образ Захара визначає структуру першої частини роману.

Обломів немислимий без слуги, і навпаки.

Обоє вони діти Обломовки. Друга й третя частини роману — це випробування дружби й любові. Дія стає динамічним.

Головним антагоністом Обломова виступає його друг Андрій Штольц. Образ Штольца важливий для розуміння авторського задуму й для більше глибокого розуміння головного героя.

Гончарів мав намір показати Штольца як діяча, що підготовляє прогресивні зміни в Росії. На відміну від Обломова Штольц — це енергійна, діяльна людина, у його мовленнях і вчинках відчувається впевненість, він твердо коштує на ногах, вірить в енергію й перетворюючу силу людини.

Він постійно в русі — верб цьому бачить щастя Німецька працьовитість, ощадливість і пунктуальність з’єднуються в Штольце з російською мрійністю й м’якістю. Однак у Штольце все-таки розум переважає над серцем, він підкоряє контролю навіть самі тонкі почуття. Йому бракує людяності, що є головною властивістю Обломова. Про дитинство й сімейне життя Штольца лише розказано.

Ми не знаємо, чому Штольц радувався, чому засмучувався, хто в нього друзі, хто вороги. Штольц, на противагу Обломову, пробиває дорогу в житті сам.

Портрет Штольца контрастний портрету Обломова: «Він весь складений з костей, мускулів і нервів Обломів же «обрюзг не по літам», у нього «сонний погляд». Однак і образ Штольца більше многомерен, чим здається на перший погляд. Він щиро любить Обломова, говорить про «чесне» і «вірному» серці Обломова, «яке не «підкупиш нічим». Саме Штольца автор наділив розумінням моральної суті Обломова, і саме Штольц розповів «літераторові» всю історію життя Іллі Ілліча. І наприкінці роману Штольц знаходить заспокоєння в сімейному благополуччі, він приходить до тому, із чого почав і на чому зупинився Обломів.

Це «відбиття» образів друг у другу можна розглянути як процес з’єднання крайностей.

Важливе місце в романі займає тема любові. Любов, по думці Гончарова, — одна з «головних сил» прогресу, миром рухає любов. Герой проходить випробування любов’ю. Гончарів не дає розгорнутого портрета Ольги, але підкреслює, що в ній не було «ні манірності, ні кокетства, ніякої неправди, ніякої мішури, ні наміру».

У перший раз перед Обломовим мигнув контур його ідеалу. Розрив був закономірний, тому що Ольга й Обломів чекали друг від друга неможливого.

Він — самовідданої, безоглядної любові, коли можна пожертвувати всім: «спокоєм, поголоскою, повагою». Вона від нього — діяльності, волі, енергії Але Ольга закохалася не в Обломова, а у свою мрію. Це почуває й Обломів, коли пише їй лист.

Надалі кожного з героїв знаходить таке життя, що відповідає його ідеалу.

Ольга виходить заміж за Штольца, Обломів знаходить серцеву любов Гафії Матвіївни. У її будинку на Виборзькій стороні «його оточували тепер такі прості, добрі, люблячі особи, які погодилися своїм існуванням підперти його життя, допомагати йому не зауважувати, не почувати її». Зниклий мир дитинства, Обломовка, з’являється знову.




Проблематика роману И. А. Гончарова «Обломів»