Проблеми кохання і щастя у трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Англійський драматург, поет, який створив всесвітньо відомі сонети, драматичні твори: «Ромео і Джульєтта» , «Гамлет» , «Отелло» , «Король Лір» , хроніки, комедії. Усього Шекспір написав 37 п’єс, 154 сонети. Шекспір не вигадував сюжети своїх п’єс, він їх запозичав: з давніх історичних хронік, з п’єс попередників, з італійських новел.

Персонажі п’єс Шекспіра — люди могутнього духу, мислячі, пристрасні. Персонажі Шекспіра вийшли за межі літературних творів, увійшли до галереї «вічних образів», що символізують вірне

кохання, ревнивість, прагнення справедливості.

Біографічні дані «актора із Стенфорда» небагаті: прожив у рідному місті до 21 року, потім залишив свою родину і поїхав на пошуки щастя до Лондона, був актором, драматургом, поетом, розбагатів, став співвласником театру «Глобус», на схилі літ повернувся у рідне місто і помер удень свого народження — 23 квітня. Ця трагедія належить до раннього періоду творчості Шекспіра. Саме тоді у його п’єсах з’являються поетичні образи людей, прекрасних зовні і душею, повних життєвих сил у прагненні здобути особисте щастя.

Події п’єси відбуваються у італійському

місті Верона, хоча проблематика твору пов’язана із тогочасною англійською дійсністю. Давня родова ворожнеча знатних сімей — Монтеккі і Капулетті — стає на перешкоді шастю двох молодих людей, Ромео і Джульєтти, які покохали один одного. П’єса стверджує, що важливим є не походження, а особистість людини, викриваючи тим феодальні пережитки. Дізнавшись, що той, кого вона покохала, ворог її родини, Джульєтта говорить:

Та що ім’я? Назви хоч як троянду, Не зміниться в ній аромат солодкий!

Любов за власним вибором протистоїть середньовічному шлюбу ча розрахунком та штовхає Ромео і Джульєтту, людей уже доби Відродження, на героїчні вчинки. їхнє кохання не знає меж, у п’єсі це почуття оспіване з великою поетичною силою. Шекспір — чудовий знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта — ще підлітки, їхня вдача формується, і драматург показує ці зміни під впливом кохання і пережитого. Так само, як Джульєтту кохання перетворює на самостійну і героїчну жінку, так і Ромео мужніє, пізнавши справжню силу почуттів.

Дуже привабливими у п’єсі є образи Меркуиіо та монаха Лоренцо. Меркуціо — справжня людина Відродження, то уособлює радість буття, творчу фантазію і гострий розум. Лоренцо — філософ, вчений, книжник, помічник закоханих. Доповнює цю галерею образів князь Ескала, правитель Верони, мудрий і справедливий.

Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її \по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.

Кохання Ромео і Джульєтти, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним. Роди Монтеккі та Капулетті були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом ; сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, на — :: віть небезпека виявилися неважливими.

Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила. Ллється кров, обставини змушують Гомеостати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть : цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джу-льєттою, навмисне затягуючи зустріч.

Джульєтта також ладна піти на ризик в ім’я кохання, приймаючи зілля, що допоможе їй зімітувати. власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин. Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих.) Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.

Так їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише; смерть дозволяє їм об’єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв’язка особистої долі Ромео і Джульєтти примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетті.

«Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту», — стверджує наприкінці п’єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання,; не роз’єднали Ромео і Джульєтту.

Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть.




Проблеми кохання і щастя у трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта»