Що привело відносини Онєгіна й Ленского до трагічної розв’язки?
Роман у віршах А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» — «енциклопедія російського життя». Тут дана повна картина Росії 20-х років. Пушкіна в цьому своєму добутку здійснив провідну мету — показати парубка 10-20-х років 19 століття таким, яким його сформувала епоха: людиною з «передчасною старістю душі». Головний герой роману — Євгеній Онєгін, людина, нездатний принести користь Батьківщині, що не вміє любити, не знаючу ціну дружбі Тема дружби й сили думки світла розкривається у відносинах Онєгіна й Ленского, які закінчуються трагічно:
Онєгін і Ленский — люли різного духовного складу. Онєгін — холодний, спокійний, розважливий, що переситився любов’ю.
Ленский же — поет, захоплений романтик. У нього є муза — Ольга Ларіна Обоє героя молоді, тому вони знаходять загальні теми для розмов.
Друзі міркують про «суспільний договір» Руссо, про науку, про моральні проблеми, тобто про усім, що займало розуми передових людей того часу Але Пушкін підкреслює складний взаємозв’язок героя й суспільства, що його сформувало. Випадкова сварка — тільки привід для дуелі. Мені здається, що причина її, причина загибелі
Онєгін, у свою чергу, не в силах протистояти загальноприйнятій моралі, що говорить, що від дуелі відмовитися ганебно. Таким чином, у сварку Онєгіна й Ленского вступає сила, що уже не можна повернути назад — сила «суспільного мненья». Носій цієї сили — Зарецкий. Усе в ньому протиприродно, антилюдяно.
Честь, борг, патріотизм — це йому недоступно. Він може «весело посперечатися, гостро й тупо відповідати, часом расчетливо змовчати, часом расчетливо повздорить» — всі ці вміння підлі й мерзенні, але вони цінуються тим суспільством, у якому живе Онєгін. Він не уникає Зарецкого: «Не поважаючи серця в ньому…
Він із задоволенням, бувало, зустрічався з ним…». Онєгін не може поїхати до Ленскому, порозумітися. Він боїться злих жартів, пліткою.
Такому поводженню героя Пушкін дає своє пояснення: И от суспільне мненье! Пружина честі, наш кумир! И от на чому вертиться мир! «Наодинці зі своєю душею» Онєгін розуміє, що дуель — це помилка.
Але, щоб залишитися наодинці зі своєю совістю й надійти так, як вона велить, потрібно мужність, який немає в Євгенія. Його суддями виявляються Дріб’язкові й Буянови з їхньою низькою мораллю, виступити проти корою Онєгін не вміє И от учорашні друзі зустрічаються за млином. Для секунданта Ленского, Зарецкого, все происходящее нормально, звичайно.
Для самого Ленского — все происходящее обкутано в романтичну тканину.
Для юного поета це гра, що окончилась трагічно — Ленский убитий. Онєгін же одержав суворий, страшний, хоча й необхідний урок, що послужить серйозним поштовхом для переродження героя
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Що привело відносини Онєгіна й Ленского до трагічної розв’язки?