Сім шляфроків

В оповіді Б. Лепкого «Сім шляфроків» знайшли своє відображення події першої світової війни. Російський та австро-угорський царі воювали між собою за сфери впливу, за володіння світом. В гігантську «м’ясорубку» кинуто сотні тисяч солдатів, які віддавали життя і здоров’я за чужу славу.

Та найстрашніше те, що в районі бойових дій опинялося мирне населення. Кому вдавалося, той виїжджав поїздом, покидаючи худобу, роками нажите добро. В паніці губили дітей, залишали хворих старих батьків. Рятувалися, як могли.

Адже перепадало

з обох воюючих сторін. Одні «палили, мордували, в Сибір відсилали». Інші страчували нібито «за зраду», допомогу противникові. Їхали люди «як у пропасть», бо й там, «на Мадярщині», навряд чи хто їх чекав. Молода пані теж тікала від воєнного лихоліття. їй довелося поспіхом сідати у поїзд, тому не захопила одягу.

Тепер була у подраній блузці, домашній спідниці і дуже цього соромилася. Адже вдома залишилося так багато одягу. Та де там дім!

Краще вже в такому, ніж під владою ворогів.

Отже, війна неприпустима, це жорстоке і ганебне явище, яку б мету воно не переслідувало. І треба зробити так, щоб не було воєнних конфліктів, вирішувати усі проблеми за столом мирних переговорів.




Сім шляфроків