Симонов Микита, 9 клас
Симонов Микита, 9 клас «Б» школи №1308 р. Москви Війна! Слово, що означає смерть, голод, руйнування й жах. Всі люди бояться її, розуміючи, що може відбутися з ними під час війни. Навіть військові люди, солдати й офіцери, не хочуть війни, тому що вона несе тільки горе й нещастя.
Проте, віддавна війни були головною зброєю для дозволу територіальних, релігійних або політичних конфліктів. Деякі держави були створені за рахунок воєн, захоплень і зіткнень Як відомо, скільки людей, стільки й думок, але мені здається, що які би серйозні розбіжності між
За всю історію людства від катаклізмів загинуло менше людей, чим від воєн. Самі кровопролитні звади були: Перші й Друга Світові війни, у яких брали участь ті самі країни.
Я вважаю, сучасне покоління не усвідомлює весь жах війни, для цього її треба пережити Друга Світова війна торкнулася й мою родину. Я хочу розповісти історію мого дідуся Лева Ілліча Симонова, що пройшло війну від початку до кінця Лев Ілліч народився в 1918 році, учився в технікумі за фахом приладобудування. В 1939 році він був покликаний на термінову службу в Москву й два рази брав
2 травня 1941 року мій дідусь відправився на Західну границю, на службу в танкові війська. Танків було мало, і їхня боєздатність була досить скромна. 22 червня 1941 року, без оголошення війни, німецькі окупанти перейшли границю Радянського Союзу.
У цей же день Лев Ілліч одержав наказ пройти з 22 танками в тил ворога.
У результаті бою, загін дідуся розбив 10 ворожих бойових одиниць 20 жовтня 1941 року старший сержант СИМОНОВ Л. И. одержував танк КВ, значно переважаючою потужністю свого попередника Мій дідусь брав участь в обороні Москви, де німецькі війська понесли перші серйозні втрати. Лев Ілліч одержав медаль «За оборону Москви». У боях під Харковом і Орлом, загоном Лева Ілліча, були знищені 3 важких танки, у тому числі й «тигр». В одному з боїв, незважаючи на зламану в танка гусеницю, дідусь і його загін не покинули бойовище, а продовжували вести вогонь У боях за звільнення Києва старший сержант Симонов був важко поранений.
28 грудня 1942 Лев Ілліч став членом екіпажа командира бригади Куриста. Командир бригади був унікальною людиною й професійним військовим, вона перетворив своїх підопічних у справжніх віртуозів танкових боїв Є кілька цікавих моментів у житті мого дідуся. Так, в одному бої снаряд, що летить, потрапив у гарматний отвір танка, але бойова машина Лева Ілліча продовжила рух, незважаючи на смертельну небезпеку для життя танкістів.
Одним з останніх подвигів дідуся була участь у звільненні Праги. У самому кінці воєнних дій 19411945 років, танк сержанта Симонова підірвався на міні. Всі члени екіпажа загинули, крім дідуся.
Додому ця хоробра людина повернулася в 1946 році Усього мій дідусь одержав 24 військові нагороди, серед яких: орден Червоного прапора, Червоної зірки; медаль «За бойові заслуги», «За оборону Москви» і т. д.
Він міг стати Героєм Радянського Союзу, але так і не одержав це почесне звання Про дідуся часто писали у фронтових газетах, от назви деяких статей про нього: «Бий німців, як комуністи Симонов і Трубин», «Переможець нерівного бою», «Російський богатир»,Эпиграф — «Я хочу йти в бій комуністом і битися з ворогом побольшевистски, не жалуючи крові, а якщо знадобиться, і життя». Чому я спадкоємець Перемоги, запитаєте ви? Мені здається, тому що я живу в країні, що перемогла в цій важкій війні.
Я шаную спадщину, що залишилася нам від людей, що пройшли через грізні військові роки. Обоє мої дідусі воювали за нашу країну, і обоє минулого нагороджені бойовими орденами й медалями. Я поважаю, пам’ять всіх тих, хто не тільки боротьбою на фронтах, але й своїми трудовими подвигами наближав довгоочікувану Перемогу.
Я почуваю свою емоційну причетність подіям того давнього років і не утомлююся дякувати поколінню наших дідусів і бабусь за їхню велику Перемогу!
Симонов Микита, 9 клас