Співаючий поет Юрій Визбор
Хто перший взяв гітару й, підійшовши до мікрофона, став не читати вірші, а співати їх? Хто був першим бардом, що співає поетом нашого часу? Багато хто думають: Окуджава.
Ще частіше говарять: Висоцький. У людей є підстави думати так. Але якщо бути точним, то в джерел сучасної пісенної лірики коштує Юрій Визбор.
Був час недовге, півтора-два роки наприкінці п’ятидесятих, коли саме він, що яськрава виділився, що як би виплив із хвиль тоді студентської пісні, що широко розлилася, одноосібно опанував увагою й серцями слухачів.
Магнітофонні
Поруч із пронизливим елегійним
Він встиг багато чого.
Написав кілька сценаріїв, видав пари книжок оповідань, зіграв кілька кіно-ролей. Залишив купу чарівних акварельних, гуашевых пейзажів, «зелені озера так риськи лісів…». Його пісні існують у живій пам’яті людей, їх співають у студентських гуртожитках, у багать, на зимівлях, у кубриках і в кают-компаніях. Він поет товариства, поет тісних людських зв’язків. Герой Визбора завжди у зв’язці, у ланцюжку.
Він — співак чоловічої доблесті. Його герой — людин з рюкзаком і ледорубом. Людина на крутому схилі.
На палубі, що нахилилО. За кермом машини, що мчиться.
За штурвалом літака, що злітає. Його симвали — тропа, що йде в туман, тропа, по кручі взбирающаяся до сонця. Його мова — ськупі жести. Чоловіча небагатослівність, що злегка соромиться себе, що як би ховає сваю силу.
Юрій Визбор з тих самих дітей війни, що вижили в страшні роки, виросли на «горбатих вулицях», а потім, вивчившись, осваївши книжкові премудрості, закинули за спини рюкзаки й пішли осваювати цю землю. Визбор з його нехитрими мелодіями, з його щиросердністю — романтик цього покоління. Він — поет покоління, що не втратило юнацької мрійності.
Він — поет епохи, що заповість сваю мрію сильним людям майбутнього.
Співаючий поет Юрій Визбор