Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого «Заспів», «Видиш, брате мій»

Б. ЛепкоЙ Народився на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського священика. Навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у Відні, у Віденському та Львівському університетах. Викладав у Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Був членом гуртка літераторів «Молода муза». Під час Першої світової війни співпрацював із Союзом визволення України, допомагав Українським січовим стрільцям.

З 20-х років мешкав у Кракові. Письменник, учений літературознавець, видавець. Спадщина Б. Лепкого велика

і різножанрова: поетичні збірки, проза, переклади зарубіжної класики. Як видавець та літературознавець багато зробив для популяризації української культури в Німеччині та Польщі.

Автор відомої пісні «Чуєш, брате мій» , музику до якої написав його брат Левко.

Любов до своєї Вітчизни, малої батьківщини, рідного куточка є одним з провідних почуттів людини, шо визначає її як особистість. Багато народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного краю. Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами українських народних пісень.

Вірш «Заспів» — це поетична розповідь

про рідний край, чарівне Поділля: «колисав мою колиску вітер рідного Поділля». У свідомості Поета виникають і об’єднуються спогади раннього дитинства: материнська колискова пісня, пов’язані з нею перші уявлення про поезію, красу, звуки народних пісень, «підгірської трембіти», вражаюча чарівність народних обрядів. Ці почуття поєднуються з гордістю за свій народ, його талановитість, творчі здібності. І тим сильніше ятрять душу поета думки про важку долю поневоленого народу: «Колисав мою колиску крик неволеного люду». Де б не знаходився Богдан Лепкий, куди б не кидала його доля, ніколи не забував він про рідний край.

Скрізь він відчував свій кревний зв’язок з Вітчизною та своїм народом.

Поезія «Видиш, брате мій…» відображає тугу і сум за батьківщиною. Вірш побудований на розгорнутому порівнянні: журавлі, що відлітають у вирій, нагадують йому власну долю на чужині, а їхня сумна пісня прощання з рідним краєм — це вірші поета про Вітчизну:

…відлітають… журавлі у вирій. Кличуть: кру! кру! кру! В чужині умру…




Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого «Заспів», «Видиш, брате мій»