У словацькій літературі Ваянский прокладав шлях реалістичному напрямку, що поступово приходило на зміну романтизму. У поезії Ваянский виступив реформатором фольклорно-романтичного типу вірша, якому він надали більше сучасне, соціальне звучання, звільнивши від романтичної риторики. У прозі Ваянский бачив своє завдання ввести в словацьку літературу всі відомі прозаїчні жанри, а в тематичному ракурсі охопити всі сторони сучасної йому дійсності Головна увага Ваянский зосередив на проблемах привілейованої й освіченої словацької інтелігенції.
Провідними
жанрами у творчості Ваянского стали соціально-психологічна повість і роман, які він наповнював національно-патріотичною й морально-етичною проблематикою. Ваянский народився 16 січня 1847 р. у місті Гльбоке в сім’ї письменника Йозефа Милослава Гурбана. Уже сама атмосфера в сім’ї сприяла виникненню у Ваянского зацікавленості літературою Учачись у різних гімназіях, він посилено вивчав німецьку й античну літератури й сам пробував писати вірші на словацькій, чеському й німецькій мовах.
Тоді ж вийшов його збірник «Пісні». З 1867 по 1870 роки Ваянский учився в Братиславському ліцеї, де вивчав
юриспруденцію. Одночасно почав регулярно вести в газеті «Пештбудински відомості» стовпець, присвячена культурній хроніці життя братиславської словацької інтелігенції, видав нариси «Листа з Ложуни», у яких розповів про суспільне й літературне життя Братислави. З першої половини 70-х років він став одним з основних редакторів газети Національної партії «Народні новини», де публікував свої вірші, новели, публіцистичні статті по актуальних проблемах словацького національного життя Уже перші поетичні спроби Ваянского були пронизані патріотичними настроями, а в його прозі чітко простежується ідея необхідності збереження словацької національної самобутності В 1913-1914 роках Ваянский відвідав Росію й після цього переглянув свої погляди на політичний і соціальний характер російського самодержавства.
Він визнав, що тої Росії, що він все своє життя приймав як ідеал суспільного устрою, не існує, що царат — це «хвороба й аморальність». В 1916 р.
Ваянский занедужав і 17 серпня цього ж року вмер. Поховано він на цвинтар у містечку Турчански-Свети-Мартин.