Тема. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Життєвий і творчий шлях
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю пись — Менника, зацікавити ними, допомогти усвідомити їхнє значення для розвитку нової української літератури; розвивати навички самостійної роботи з підручником, додатковими джерелами, сприйняття інформації на слух, виділення головного; виховувати почуття пошани до видатних людей України, оборонців духовності та її творців. Обладнання: Портрет письменника, виставка його творів, Ілюстративні матеріали до теми. Теорія літератури: Літературний напрям, течія, сентименталізм, Реалізм.
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ Вступне слово вчителя. Батько української прози, один із перших, за висловом І. Франка, «творців людової повісті», а ще директор Харківського професійного театру, організатор «Товариства добродіяння», інституту шляхетних дівчат, засновник журналу «Український вісник», предводитель дворянства Харківського повіту. І все це стосується однієї людини — Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка.
Про його невтомну діяльність для розвитку духовності, національної свідомості, гуманізму
ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ «Хвилинка мудрості».
IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МА ТЕРІАЛУ 1. Слово вчителя. Життя Квітки-Основ’яненка є цікавим та повчальним, гідним романів і повістей.
І такі художні твори написані, наприклад — повість Івана Ільєнка «Григорій Квітка-Основ’яненко». 2. Зачитування уривка з повісті.
— Моє шанування предводителю,- почув Григорій знайомий голос і здригнувся — під вікном дворянського зібрання стояв Андрій Владимиров. — Оце так несподіванка!
Чому ж не сповістив, що навідаєшся? Позавчора ж тільки листа одержав. А я вже думав, що ти й дорогу до Харкова забув… — Справник не завжди попереджає про свій приїзд,- жартома відповів Андрій. — Та заходь же до кімнати.
Потиснувши один одному руки, обидва деякий час мовчали, ніби їм не було про що й говорити. — Отак завжди,- зніяковів Андрій.
— На відстані чого тільки не передумаєш, а стрінешся — ніби онімієш. А не бачилися ж ми років п’ять. Чув я про твої діла і дуже радів. Та оце дивлюся «Украинский вестник» і не вірю: залишив журнал, почав предводительствувати.
Не в твоїй натурі це.
Ти ж мав улюблену справу. — Улюблену? — Григорій посміхнувся.- Це не те слово. Кровну справу, яку обрав не для втіхи, а на все життя. А пред-водительство — вимушений відхід.
Мене не засліпили блискучі гудзики.
Я писатиму неодмінно. Пам’ятаєш нашу бесіду клечальної неділі?
Багато води збігло з того часу. Тоді ми були нестримні й неусталені, як степові вітри. Тепер же шляхи наші визначені. — Без заздрощів скажу тобі, друже, що життя твоє яскравіше, ніж моє.
Театр, журналістика, товариство, інститут — я просто дивуюся, як ти скрізь встигаєш. Ти володієш мистецтвом жити, а для цього треба неабиякий талант.
— Спасибі, Андрію. Але ти перебільшуєш. Мені частіше доводиться чути нарікання, ніж подяку. Казна-що, буває, плетуть. Я вже ось добрий десяток літ як у вирі, і в цьому все моє щастя, хоч нічого особливого й не досяг.
А всякі пересуди — то минуще. Якби у світі хороших людей було навіть удесятеро менше, ніж недобрих, все одно перевага була б за ними, бо вони стоять вище дріб’язковості й ницості і своєю моральною досконалістю беруть верх.
3. Слово вчителя. Як бачимо, письменник брав активну участь у громадському, культурному житті, сприяв його розвиткові й дуже прислужився рідному краєві, Україні. 4. Самостійна робота з підручником. — Прочитайте статтю й випишіть у вигляді плану чи тез основні віхи біографії Квітки-Основ’яненка.
5. Перевірка самостійної роботи. 6. Слово вчителя. Перу Г. Ф. Квітки-Основ’яненка належать близько 80 прозових та драматичних творів. Спочатку він писав російською мовою, потім зрозумів необхідність розвитку рідної мови: «Як говоримо, так і писати треба».
Навіть посперечався з літераторами, які не визнавали української мови та літератури, і довів, що українською можна висловити найтонпіі думки й найсердечніпіе почуття. І підтвердив це справою — написав українською повість «Маруся», головні персонажі якої — уособлення високих морально-етичних якостей простої людини. А в передмові до твору заявив: «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що з нас кепкують і говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичне, і ніжне, і розумне». Квітка-Основ’яненко широко використовував у своїх творах фольклор, етнографічно-побутові матеріали й правдиво показував працьовитість, мудрість, благородство простих людей, щирість та глибину їхніх почуттів.
7. Повідомлення учня про сюжет повісті «Маруся» з коментарями чи коротким аналізом. 8. Слово вчителя. Повість «Маруся» — взірець сентименталізму. Сентименталізм — це літературний напрям, який виник у Європі в другій половині XVIII — першій половині XIX ст. У центрі зображення творів сентименталізму — чутлива людина, «життя серця», герой із демократичних низів.
Для сентименталізму характерним є намагання показати особистість у її душевних порухах, почуттях, прагненнях; культ почуття, природи; утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів; утвердження народних морально-етичних цінностей; збереження класицистичного поділу на позитивних та негативних героїв. 9. Складання опорної схеми «Тематична, жанрова та стильова різноманітність творів Г. Ф.
Квітки-Основ’яненка». Див. с.
134. V
ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК Завдання Учням. — Відгадайте, хто написав про Квітку-Основ’яненка такі рядки: 1) «Любіть мене так, як я вас люблю, не бачивши вас зроду… Ваша Маруся так мені про вас розказала, що я вас навиліт знаю». VI
ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Інтерактивна вправа «Мікрофон». — Продовжіть речення: «Життя Квітки-Основ’яненка є…» «Найбільш цікавим мені здалося…» «Я замислився над тим, …
» VII
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Опрацювати біографію письменника, підготувати повідомлення про розділи повісті «Конотопська відьма», не вміщені в хрестоматії.
Тема. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Життєвий і творчий шлях