Тема. Печорін — «герой свого часу»
Мета: поглибити знання про романтизм; проаналізувати вчинки Печоріна, розкрити суттєвий зміст його конфлікту з навколишнім середовищем; показати суперечність характеру Печоріна; навчати учнів вирізняти в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв; навчати визначати головну думку твору; розвивати критичне мислення учнів. Обладнання: ілюстрації до твору лермонтова «Герой нашого часу» ; маркери та аркуші формату а1 або а2 для групової роботи. Тип уроку: проблемний урок з елементами дослідницької роботи. Історія душі людської,
Лермонтов ХІД УРОКУ І. Актуалізація Опорних Знань і Мотивація Навчальної Діяльності 1. Опитування — Чому лермонтов назвав свій роман «Герой нашого часу»? — Що ви можете сказати про сюжет та фабулу роману?
— Що об’єднує окремі повісті в єдиний роман? 2. аналізування інформації другої графи таблиці ЗХВ ІІ. Робота Над Темою Уроку Дослідницька робота в 5-ти групах Кожна група працює над окремою повістю із роману «Герой нашого часу».
На дослідження тексту повісті відводиться 10 хв, на підготовку презентації
Час на пре-зентацію роботи кожної групи — не більше 5 хв. (Групи презентуватимуть повісті у тому порядку, в якому вони розташовані в романі.
) Завдання для груп 1) З тексту повісті оберіть цитати для характеристики Печоріна або деталей його поведінки. 2) Знайдіть пояснення мотивам його поведінки. 3) Проаналізуйте його взаємини з іншими героями повісті. Поясніть мотиви або причини, що ним керують. 4) Прослідкуйте, чи змінюється характер героя упродовж повісті.
Якщо так, знайдіть пояснення або причини цих змін. 5) Зробіть висновок: яка риса характеру Печоріна домінує в цій повісті; що вплинуло на формування саме такої риси. На допомогу вчителеві «Бела».
Кохання до Бели для Печоріна не забаганка розбещеного серця, а спроба повернутись до світу щирих почуттів «дітей природи». Думка познайомити Печоріна з Белою належить Максиму Максимовичу. Щиро співчуваючи «тоненькому, біленькому» офіцерові «з великими дивацтвами», Максим Максимович хоче його розважити і веде на весілля до князя. При цьому в нього було «своє на умі»: він прагнув зустріччю з Белою змінити переконання Печоріна про черкешенок. Сам того не усвідомлюючи, він підказує Печоріну спосіб викрадення Бели.
Доброта та безпосередність Максима Максимовича обертається бідою. Домінуючими рисами характеру Печоріна є «глибокий, постійний сум», постійна втома та холодність. Ми бачимо, що він довіряє Максиму Максимовичу, але мимоволі спричиняє смерть Бели. Герой дуже болісно переживає загибель черкешенки, хоча й не хоче цього показати. жвава душа Печоріна прагне діяльності, вимагає безпосереднього, живого руху, волі, енергійного життєвиявлен-ня — він наражається на чеченські кулі, шукає забуття в коханні, ризикованих пригодах, зміні місць. але все це лише пошуки виходу, спроби розвіятись, забути про гнітючу «велику порожнечу». «Максим Максимович».
Зовні Печорін здається збайдужілим до всього на світі, та в душі не може простити собі, не може спокійно згадувати історію з Белою. Не сподіваючись на розуміння Максима Максимовича, утікаючи від душевного болю, Печорін припиняє стосунки з ним, і намагається якомога делікатніше пом’якшити свою відмову. Печорін не засуджує штабс-капітана за те, що той не в змозі зрозуміти його, нікого не звинувачує у своїй самотності, але гірко визнає, що в них «різні дороги». Печорін знає, що зустріч з Максимом Максимовичем його самотності не розвіє, а лише посилить відчуття болю, тому не хоче будь-яких зайвих пояснень.
Печоріна переслідує порожнеча та усвідомлення того, що жити так навряд чи потрібно, примирення він отримує хіба що в гіркій іронії над самим собою: «… а все живеш — із цікавості: чекаєш чогось нового… Смішно і прикро!» «Тамань». Герой у повісті ще молодий і недосвідчений, почуття його живі, палкі і раптові, він під впливом якихось думок чи подій може не спати. люди для Печоріна є цікавими, життя кличе його назустріч небезпеці та невідомому. Через свою довірливість він потрапляє до пастки, влаштованої ундіною. Спроба зблизитись з контрабандистами стає безрезультатною не лише тому, що вони не можуть визнати Печоріна своєю людиною, але й тому, що розгадка таємниці викликає в нього розчарування.
Палкий інтерес до життя змінюється відчуженням та байдужістю. «Княжна Мері». У звичному для себе оточенні, у колі соціально близьких людей, герой демонструє всю силу своїх умінь. Тут він — хазяїн життя, тут йому є зрозумілим і доступним будь-яке бажання, він легко передбачає події і послідовно здійснює свої плани. йому все вдається, сама доля допомагає йому. Печорін змушує будь-кого «скинути маску», оголити душу. разом з тим він приходить до пошуків нових стимулів життєвої поведінки, нових моральних норм, тому що старі, прийняті ним добровільно, уже не задовольняють його.
Він виявляється значно вище і порядніше за Грушницького. Відкриваючи свою душу, Печорін майже відмовляється від егоїстичної позиції. У повісті автор яскраво демонструє шлях падіння та піднесення свого героя, у кінці якого Печорін залишається самотнім. його усі, кожен по-своєму, ненавидять, він сам себе зневажає.
Однак повість закінчується на світлій ліричній ноті: духовні пошуки Печоріна, процес його внутрішнього розвитку тривають. «Фаталіст». У повісті в Печоріна немає ані друзів, ані ворогів. Думки про долю людини так захоплюють Печоріна, що йому не до Насті, «гарненької дочки» урядника, в якого він живе.
Печорін звільняється від захоплень та людських взаємин, йдеться лише про те, що вирішує життя людини: її воля або доля. Усі персонажі поділяються на тих, хто вірить у долю, і тих, хто у неї не вірить. Печо-рін сам вирішив випробувати долю і зрозумів: його перемога над козаком — це не випадок, а точний розрахунок, сила, спритність, розум. і хоча все зовні виглядало фатальним, Печорін фаталістом так і не став. ІІІ.
Рефлексія 1. Узагальнююча бесіда y Які зміни відбуваються в характері Печоріна? y З якою метою автор порушує хронологію подій, переставляючи Повісті на свій розсуд?
Y Чим відрізняється Печорін від людей його покоління? y Як автор ставиться до свого героя? y Чому автор називає Печоріна героєм свого часу? 2. Складання плану-характеристики Печоріна 1. Зовнішність Печоріна. 2. Печорін — наслідок законів часу й оточення: А) егоїзм; Б) невдоволеність життям; В) роздвоєння особистості.
3. Ставлення Печоріна до людей. 4. Самоаналіз і здатність до глибокого почуття. 5. «Для чого я жив? Задля якої мети я народився?» 6. Ставлення автора до Печоріна.
IV. Домашнє Завдання Скласти таблицю елвермана «Чи є Печорін героєм свого часу?»; повторити терміни «байронічний герой», «зайва людина», образ Євгенія Онєгіна.
Тема. Печорін — «герой свого часу»