Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри

Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Спокон-піку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам’яті.

Про це з болем у душі розповідає у своєму вірші «Рідна мати» М. Рильський.

Цареві блазні, раби на розум і на вдачу, В ярмо хотіли запрягти її, як дух степів, гарячу, І осліпити, й повести На чорні торжища незрячу.

Але рідна мова зберегла свій величаво-гідний дух, вітрам наперекір цвіло рідне слово.

Там зводився язик вогеневий, Там пісні полум’я росло.

Свою

любов до рідної мови М. Рильський виражає у порівнянні її слова з «вишневою ніжністю пелюстків».

Володимир Сосюра підкреслює значення мови в житті народу у вірші «Як не любити рідну мову»:

Поет вважає, що Вона, як світла хор в ефірі, Як білий, весняний сад…!

…мова — не душа народу, народ без мови — не народ.

У найтяжчі часи війни рідне слово було не менш важливе, ніж хліб чи зброя. Воно підтримувало людей, зміцнювало їхню віру в перемогу над ворогом. Як найбільший скарб повинен берегти свою мову народ. 1 не тільки від забуття.

Красу і чистоту рідного слова треба так само плекати, як і парость

виноградної лози.

Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде.

Мова — це духовна скарбниця нації. У ній — мудрість народу, багатовіковий досвід, любов і гнів народу. Нема Мудріших, ніж народ, учителів, У нього кожне слово — це перлина. Це праця, це натхнення, це людина.

Страшно, коли люди забудуть рідне слово, відречуться від нього. Володимир Сосюра застерігає молодь: Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. Жодна мова світу не передасть так наші думки, биття сердець, як не зробить рідне українське слово.




Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри