Відповідь читача в замітку до газети Тролейбусна педагогіка

І хоча я не була свідком сцени, описаної у тексті «Тролейбусна педагогіка», але думаю, що правил етикету потрібно дотримуватися не тільки дітям, а й дорослим. Якщо правда те, що мистецький талант дається від Бога, то ця ж істина повинна бути справедливою і стосовно таланту бути Людиною.

На жаль, не всім людям дано у цьому сенсі бути талановитими. Насамперед, маю на увазі «героїню» «Тролейбусної педагогіки». Ця «інтелігентного вигляду» жінка насправді виявилася най-звичайнісінькою міщанкою, в якої відсутність внутрішньої

культури замінена «культурним» хамством.

Неповага до людини, до її смаків та уподобань, агресивне неприйняття всього, чого вона не розуміє, самовпевненість і жорстокість — ось визначальні риси вдачі цієї жінки.

Подумки Ставлю себе на місце жертви «тролейбусної педагогіки». Як би я повівся на місці шестикласника? Які б почуття довелося пережити мені? Мабуть, теж мовчки вийшов би з тролейбуса, затамувавши десь на самому споді душі образу і злість.

Бо що може сказати дорослому хамові задумливий і неуважний хлопчак?!

Мене Дивує лише поведінка пасажирів — свідків цієї неприємної історії, дивує

їхня чи то байдужість, чи то мовчазне схвалення «виховної екзекуції». Прикро, що люди втратили чуйність, не спішать допомогти, спокійно спостерігають, як інші чинять зло. Так, саме зло, бо інакше й не скажеш про цю «виховну атаку». І добре, якщо у хлопчика закладено у серці достатньо людяності та прощення і він зможе якось зрозуміти духовне убозтво та безкультурність подібних «педагогів».

А якщо ні?..




Відповідь читача в замітку до газети Тролейбусна педагогіка