» Хуха-Моховинка» Василя Короля
Народився у с. Ладані Прилуцького повіту на Полтавщині. Учився в Полтавській духовній семінарії, згодом у Харківському ветеринарному інституті. Якийсь час працював ветеринарним лікарем. В1917 році був арештований царським урядом.
Незабаром почав займатися журналістською діяльністю, був редактором журналу «Книгар» . В 1919 році емігрував у Чехо-Словаччину. Працював викладачем Української сільськогосподарської академії.
За кордоном почав займатися літературною діяльністю. Найвідоміші з літературних творів: роман «Чмелик»,
У старому борі зі спокон століття жив весь її рід. Вона була найбільш молодий серед Хух. Пухната, як мохи, тільце покрите довгої вовничкой, тільки мордочка, як садовий квіточка, і лапки, рожеві, були голенькі. Колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з’являлася.
Моховинку дуже любили в сім’ї, і не тільки за те, що найбільше молода, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна й роботяща. Моховинка сама зробила собі хатинку між коріннями великої сосни: позатуляла всі дірки й щілини сосновими
Але недовго судилося Моховинці насолоджуватися домашнім теплом. Старий дід, що прийшов рубати сосну, знищив її хатинку. Усе було знівечено й розкидане. Стурбовані тим, що не за законом рубають ліс, Хухи привели лісника. І серед них — Моховинка. Не про себе вона піклувалася, хоча й постраждала, а за весь свій рід на землі!
Багато хто з Хух кликав неї до себе, але Моховинка добре знала звичаї, за яких Хухи повинні мати окремі хатинки.
Не знайшовши хатинки в лісі, знесилена, перемерзла, вона з’явилася в теплому будинку, серед кіз, які співчутливо вислухали бідолаху й запросили залишитися й оселитися. Пройшло час, і в Хухи з’явилися нові друзі — хлопчик і дівчинка, які весело бавилися з витівницею. Маючи добре серце, Моховинка виручила з лиха козу Лиску, за що діти були їй дуже вдячні: приносили все, що їм давали смачного.
Дуже сумувала Хуха за своєю сім’єю.
І тільки нещасний випадок допоміг їй виявитися серед лісу. Як зраділи всі Хухи її появі! Дружні, вони разом вибудували нову хатку.
Усе було добре в Хухи. Раптом відбулося так, що Хуха-Моховинка віч-на-віч зустрілася з дідом. Але тепер він безпомічний, знесилений.
Добре серце Хухи не пам’ятало зла, і вона поспішає на допомогу.
Побачивши ту, що покалічив, старий приготувався для помсти, а одержав порятунок. Не захотіла Моховинка мстити, тому що Хухи роблять добро.
Про одному попросила — розповісти людям, що Хухи добрі й не пам’ятають зла. Ця казка несе непереможну силу добра, вірності, любові. Читаючи про Хухе, я згадував і Карлсона, що із задоволенням бавився з Малям, і роботящу Золушку, і Гердові, що змогла перенести всі страждання на шляху до зустрічі з Каем.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)» Хуха-Моховинка» Василя Короля