Як допомогти малоросам стати українцями і повернути їм рідну мову?

Нечасто, але все ж інколи я помічав, як українці цураються рідної мови, однієї з найбагатши’х слов’янських мов, з такою любов’ю плеканої нашим народом упродовж віків. Сусід приїздить із російських «зарібків» додому — і таке враження, наче він закінчував там факультет російської словесності… інший сусід, українець «зі сходу», знаючи дві іноземні мови, за все своє життя так і не спромігся вивчити рідну, оскільки «зачем она мне?» А як соромно буває, коли приїжджаєш у нашу славну столицю і твої випадкові знайомі по купе,

ще кілька хвилин назад такі «щирі» патріоти, з якоюсь незрозумілою запопадливістю починають хизуватися знанням тієї ж російської мови.

«Дрібниці!» — скажете ви. Але ж саме з таких дрібниць витворюється дрімучо-тупе міщанство, збюрократіле, цинічне чиновництво, які вважають, що можна зробити кар’єру саме на занедбуванні своєї національної культури, на спонуканні людей до відступництва від рідного слова. Велика роль у тому, щоб малороси стали українцями, щоб повернулися обличчям до рідної мови, відводиться і відводитиметься інтелігенції, зокрема освітянам.

Це вони своєю благородною невсипущою працею дбають про те, щоб діти нашого народу росли не безбатченками, не забудьками, не перекотиполем, щоб розквітло в них почуття гідності і щоб завжди вони знали, хто ми є і чиї ми діти.




Як допомогти малоросам стати українцями і повернути їм рідну мову?