Юність Богдана Хмельницького

Ще з дитячих літ формувався характер майбутнього гетьмана України. Виростав він на глухому хуторі, серед дикого степу. Жити тут було небезпечно, бо будь-якої миті могли напасти вороги.

Щоб вижити — потрібно було боротися. Цього і навчав Михайло Хмельницький свого сина. Змалечку хлопець не розлучався з рушницею, виростав сміливим і завзятим. Проте батько хотів бачити свого Бог-данка не тільки відважним, але й освіченим, тому й віддав його вчитися в єзуїтську колегію.

Та манила хлопця козацька вольниця — Запорозька Січ. Саме там можна

було навчитися військової справи і стати захисником рідної землі.

У боях він змужнів, став Хоробрим козаком-лицарем. У 1620 році молодий Богдан потрапив у турецьку неволю. Там навчився турецької і татарської мов, пізнав чужі звичаї, і це в майбутньому йому не раз пригодилося.

Вийшовши з неволі, Богдан Хмельницький став сотником козацького війська. Запорожці знали його як відважного і розумного чоловіка: ходив у степи відбивати татарські напади, вмів постояти за себе і помститися за народну кривду. Коли чигиринський підстароста Чаплинський пограбував хутір Суботів і побив наймолодшого сина Хмельницького до

смерті, Богдан вирішив поїхати на Січ. Там запорожці обрали його своїм гетьманом.

1648 року козаки під проводом Хмельницького розпочинають війну проти польської шляхти.

Як на мене, Хмельницький — найяскравіша постать Української національної революції XVII століття.




Юність Богдана Хмельницького