«Запросині» В. Підпилого
Народився в с. Лазівці на Полтавщині в селянській родині. Рано прилучився до важкої праці в колгоспі. Навчався в Київському державному університеті ім.
Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах м.
Києва. Співає.
Автор книжок: «Зелена гілка», «Повесіння», «Тридцяте літо», «У дорогу — за ластівками», «Вишневий цвіт», «Сині троянди», «Поезії», «Бережи землі». Якщо прочитати поезію Володимира Підпалого «Запросині» не вдумливо, те вона навряд запозбавити по собі й пам’яті глибокий слід
Я розкажу тобі таке, чого не може інший, бо таємницею володіємо я та ніч…
Ця людина має ключі від «трьох замків», «хатки», у якій заховане справжнє коштовне диво — «золоті весла» від «золотого човна», що пливе «у холодному небі». Це багатство небесного й земного — нероздільне, як нероздільні човен і весла. Воно ніби сконцентрувалося в душі ліричного
У якові дорогу він кличі в осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: «де три гори зійшлися», «де три ріки злилися», «де три шляхи зв’язалися». Так, дорога вночі буде нелегкою — на ті вона й «ніч» . Та оптимізм, яким пройнятий вірш, відкидає вагання й невпевненість, бо відчуваєш: цей ліричний герой обрав безпомилковий і правильний шлях. Він не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомірно тяжким, алі іншої дороги до духовно високого й гідного життя не існує:
Навіть якщо не дійдемо — ходімо!
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)«Запросині» В. Підпилого