Аналіз оповідання Набокова «Гроза». Закінчення
Неміфологічне мотивування появи колісниці молено виявити у фрагменті. У першій фразі саме метафора створює характерну подвійність враження. Чи прокинувся персонаж, якщо ніч валила, а не «начебто» валила? Однак один з основних образів зароджується саме в порівнянні. Блищання, схоже на відсвіт спиць, а не властиво спиці — це певна «поступка» реальності, хоча й непомітна в оточенні метафор ніч валила й гуркіт ламався Таку ж функцію виправдання «привиденного» виконує й друга фраза фрагмента. Після звукового подання колісниці
Але фрагмент насичений метафорами, які показують не просто фіктивність зображуваного миру, а саме його неземний характер.
Скати дахів стають гірськими залізними схилами, розгойдувана бузок — це кущі, що біжать, тобто ‘колеблемие, гнані вітром, встрахе’. Основний виразний засіб у зображенні колісниці — оксюморон.
У другому оксюморонном сполученні бризкали тріскучою іскристою піною спостерігаємо протиріччя «вогненної» і «вологої» семантики: епітету іскристий додає «вогненності» ознака тріскучий. Значно більше очевидним є звуковий оксюморон громовим шепотом, посилений ще й тим, що обоє слова звуконаслідувальні Зіставлення звукової й світлової семантики в різних фрагментах показує, що часто світлова тема передує звуковий. Але принципово відрізняється щодо цього саме фрагмент, колісниця зображена у двох планах — звукова й світловому; поява й зникнення її дане в однаковій послідовності «звук — світло»: на початку гриміла по хмарах — світлом…
Осяяний, наприкінці гул умовкало — вогонь зник. Хоча все-таки сполучення відсвіт велетенських спиць передує як іменникам гуркіт за гуркотом, так і дієслову гриміла. Фонетичний аналіз фрагмента виявляє інструментування в описі зовнішності пророка: Сивий велетень, Бурхлива Борода, Летучее одягання. Розглянемо семантичний ефект метафоричних епітетів бурхлива й летуче з урахуванням їх співзвуччя з обумовленими словами борода й одягання.
Бурхлива стосовно до бороди може виражати різноманітні ознаки форми, кольору, обсягу тих предметів, яким звичайно приписується ця ознака: ‘густа, пишна, кучерява, непокірлива’, а також ознака, обумовлена стрімким рухом: ‘ щорозвівається; біла, як буруни на воді’, що актуалізується в сусідстві з летуче.
Епітет летуче, крім семантики ‘швидко розвівається’, у контексті загальної атмосферної тематики здобуває «термінологічну» семантику ‘легко парке’, причому причину випару можна доглянути у світловому епітеті сліпуче Фрагмент дає підстави розглянути особливості опису руху. Наприклад, метафора ніч валила, крім звуковий, має й просторову семантику ‘рух вниз’. Розглянутий фрагмент має ще одну характерну рису: наявність «високої» лексики, яку варто розглядати як засіб додаткової характеристики небесних реалій, як вираження відносини оповідача до описуваного. Стилістично підтримує високу лексику інверсія: коней своїх.
Вимагає тлумачення також відсутність в інших фрагментах подібних стилістичних засобів.
.) Фрагмент містить «перехідний» портрет громовержця, що цікавий з погляду його динаміки у фрагментах — . Спостереження над змінами в описі зовнішності й в іменуваннях пророка можуть стати предметом окремої навчальної процедури У цьому фрагменті спостерігається специфічна форма подання суб’єкта. У цілому оповідання може бути засобом демонстрації способів введення в текст суб’єкта, що оповідає, » типу, щобере участь. Легко помітити, що суб’єкт, що оповідає, з’явиться майже у всіх фрагментах початкових, , , , , і кінцевих, , , , .
У фрагменті подання суб’єкта, а також конкретизація точки зору, у якімсь ступені порушуючи цілісність створюваної картини, виділяють самий істотний для подальшого оповідання процес: колесо впало у двір. Цей епізод є сполучним елементом із фрагментом. Найбільше явно відрізняються фрагменти, де оповідач бере участь у головній події, , від тих фрагментів, у яких події другорядні. Однак, крім явної вказівки на суб’єкта існує цілий ряд неявних показників «присутності» його в оповіданні, це так звані езопові слова, до яких відносять дейктические і вставні слова, засоби вираження суб’єктивної оцінки й ін. Те, що суб’єкт присутній у фрагментах і, можна виявити по цих елементах: тепер, навпроти, от, раптом, негайно в, вірно, імовірно в.
До характеристики ролі суб’єкта в тексті ми повернемося в описі фрагмента. Фрагменти і містять опис подій у протилежному небесному земному просторі двору, у тонкому тумані, що тане. У цих фрагментах спостерігаємо контрастне фрагментам і найбільше «знижене» опис пророка: сутулий, худий старий, у промоклій рясі, бурмотав, кректав, шльопав тупими сандаліями й ін.
Суб’єкт, Що Оповідає, стає учасником ситуації: здійснює комунікацію, спільні дії. Однак нічого самостійно не вживає, тільки виконує. Два фрагменти становлять один епізод, однак розмежовує їхній опис найбільш істотного елемента верхнього простору — хмар Останній абзац по стислості розмірний фрагменту і має з ним певна змістовна подібність, тому що сукупність дій можна розглядати як вихід зі стану сну занурення в сон: Я заснув ). Два абзаци створюють одне з обрамлень бачення: початок і кінець «сну».
Фрагмент примітний у декількох відносинах: містить самі контрастні деталі, наприклад, будка/пухкий вогонь; у ньому сполучаються два простори: верхнє й нижнє; що відбувається є «свідок» . Як і в попередньому фрагменті, тут спільні дії можуть розглядатися як показник «вияви». описи, Що Втримуються, пророка, як ми відзначали, цікаві з погляду динаміки змін У фрагменті остання парони-мическая атракція в оповіданні: запалу [JУ]Щем Ущелъ [J]е.
Поява подібного інструментування в останній фразі опису катастрофи пророка показує, що паронимическая атракція найбільш значна в «небесних» описах, а саме, в описах тих реалій, головна ознака яких — світловий. Хоча зустрічаються алітерації на різні звуки, помітна переважна частотність алітерацій на «З», чому напрошується просте пояснення: Світло Тільки до кінця оповідання стає ясної роль, що грає не просто конкретне інструментування, а співвідношення інструментованого й неінструментованого. Думаємо, що деяким чином інструментування в оповіданні «конфликтует» з дією. Інструментовані переважно ті ділянки, де немає властиво дії, оповідання, а є опис, дескрипція Інші тексти, приваблювані для читання оповідання, показують, що зв’язку між оповідачем, що бере участь, і учнем пророка більше істотні, чим ті, про які сказане в короткому коментарі.
Наприклад, важливо те, що Єлисей пов’язаний з баченнями: «У старозавітних оповіданнях про Єлисея з’єднані: свідчення про його історичну роль як радника ізраїльських царів; дані про систему навчання… «8 У оповіданні, крім згадування світлом божевілля, пронизливих бачень осяяний був нічний мир, властиво баченням є вся послідовність фрагментів — . Предметом розгляду можуть бути не цілком мотивовані ситуацією дії або неявні збіги, як, наприклад, безсумнівно іронічне в останньому епізоді: елементом пейзажу є калюжа, що, можливо, переборює персонаж, як Єлисей, перед яким розійшлися води Йордану.
Звичайно, розгляд оповідання з іншими текстами в руках відкриває інші аспекти інтерпретації й, відповідно, інші можливості семантизации мовних одиниць. Однак ці перспективи не скасовують, а роблять більше затребуваними процедури лінгвістичного аналізу, у процесі якого встановлюється релевантность ознак ужитих виразних засобів. Семантизация незначної частини інформації, з якої вибудовується простір тексту, дозволяє контролювати, у якому ступені цей процес побудови виправданий сприйманою мовною тканиною
Аналіз оповідання Набокова «Гроза». Закінчення