Аналіз вірша Брюсова «Прийдешні гуни»
Вірш «Прийдешні гуни» Валерій Брюсов писав майже цілий рік і закінчив 10 серпня 1905 р. В «Прийдешніх гунах» — найбільш розгорнуто й повно розкривають його відношення до революції й розуміння її змісту. Змести, зламати, зруйнувати, знищити — от головний зміст революції, яким він бачився Брюсову. Що буде далі, який конкретний мир виникне на руїнах минулого, як він буде реально побудований — все це представлялося Брюсову в досить абстрактному виді У Брюсові в роки першої російської революції похитнулася віра у вищу єдність людської
Це було те відчуття історичного катаклізму, що продиктувало йому «Прийдешніх гунів» — вірші про загибель культури й про дике відновлення миру.
З тих пор це відчуття не залишало Брюсова. Говорячи про «прийдешніх гунів», він говорить про тих варварів, навала яких передбачав ще Герцен. Одночасно це звучить і як передчуття подій, що пішли незабаром за цим.
Одна зі строф починається так: Складете книги
Чую ваш тупіт чавунний По ще не відкритим Паміром И кінчається вірш так: Безвісти зникне, бути може, Що ведено було одним нам Але вас, хто мене знищить, Зустрічаю привітальним гімном! Який самогубний гімн, який складна людина, захоплено думали багато читачів того часу. Але ж Брюсов людин, хоча й талановитий, зовсім нескладний, а навпаки, примітивний і навіть із примітивною хитрістю, що гуни врахують його гімн. І гуни, з’явившись, дійсно врахували цей гімн і самого Брюсова пощадили й навіть злегка возвеличили його.
Аналіз вірша Брюсова «Прийдешні гуни»