Аналіз вірша Пушкіна «Пророк»

В 1826-ом року, через рік після повстання декабристів, великий російський письменник і поет Олександр Сергійович Пушкін пише свій знаменитий вірш «Пророк». Цим добутком він відповів державі за покарання його друзів, призвідників повстання Перша частина вірша Пушкіна «Пророк» починається з того, що самотній умираючий подорожанин тягнеться по розпеченій пустелі. Він ледве волочить ноги.

Раптово відбувається чудо, і його рятує «шестикрилий серафим». Серафим ховає кудись все негарне, людське, відкриває подорожанинові утомленого

ока на істину. Після зустрічі із цим чудом, ліричний герой вірша «Пророк» зовсім знесилює — «Як труп у пустелі я лежав…

«. У висновку цього твору Пушкіна, відбувається відозва Всевишнього до нового Пророка — карати людей за них гріха Мені здається, що у вірш «Пророк» Олександр Сергійович Пушкін хотів вкласти дві головні думки — різка корінна зміна людини й важке завдання пророка. Напевно, Пушкін вірив у те, що один раз на землю з’явиться Пророк, що віддасть людям по їхніх заслугах — когось покарає, когось нагородить.

Поет переповняється важкими думками, він дуже важко переживає

загибель його декабрист^-декабристів-друзів-декабристів Не дивлячись на емоційність, Пушкіна зробив цей добуток дуже грамотним і гарним.

Навіть наявність шиплячих звуків у вірші Пушкіна «Пророк» не випадково — ці він намагався показати те, як довго й болісно тривало страждання ліричного героя добутку Я дуже люблю вірш Олександра Сергійовича Пушкіна «Пророк» за його сміливість і чесність, за щирість рядків




Аналіз вірша Пушкіна «Пророк»