Байки і життєпис Езопа

За переказами фрігійський раб, Жартівник і мудрець Езоп жив у VI ве-ке до н. е.. Але чи існував він насправді, невідомо. Йому приписувався твір безлічі байок не тільки найдавнішого, але й більш пізнього походження. У всякому разі, Езопа завжди вважали одним з перших авторів, яких повинен старанно вивчити кожен школяр.

У близького за часом комедіографа Аристофана можна знайти репліку: «Ти невіглас і ледар, навіть Езопа не вивчив». У старовинних рукописних збірниках до давньогрецьких байок додавалися ще творіння римського байкаря Федра

І легендарне життєпис Езопа-короткі анекдотичні розповіді, висхідні до настільки ж стародавнім фольклорними джерелами, що й самі байки. Байки викладені прозою, гранично лаконічні і містять в зерні хрестоматійні сюжети поетів-байкарів нового часу — від Жана Лафонтена до І. А. Крилова.

Ось, наприклад, Одна з найвідоміших байок — «Лисиця і виноград» в передачі Езопа: «Голодна лисиця побачила виноградну лозу зі звисаючими гронами і хотіла до них добратися, та не змогла, і, йдучи геть, сказала сама собі:» Вони ще зелені! «Так і у людей інші не можуть домогтися успіху з причини того, що сил немає, а звинувачують

у цьому обставини «. У Росії байки Езопа спочатку побутували в рукописних збірниках, витіснених пізніше друкованими. Старший з російських перекладів «Притчі, йди баснословием Езопа Фрігії» виконаний в Москві, в 1607 році «грецьких і польських слів Перевідники» Федором Гозвінскім.

У друкованому вигляді байки Езопа вперше з’явилися за Петра I в збірнику 1700 «Притчі Есопови латинською та російською мовою», куди перекладач І. Копієвський включив «сукупно ж Лайка Жаб і Мишей, Гомером давніше описана».

Пізніше отримали поширення «Езопови байки» в перекладі з французької, з примітками чисто педагогічного характеру і питаннями до дегям разом з «неонові житієм». Байки і життєпис Езопа потрапляли до російським читачам після багатьох обробок у прикрашеному вигляді. Перекладачі, відштовхуючись від французьких виробів, у навчально-виховних цілях намагалися посилити повчання.

У заголовку одного зі збірок йдеться, що вміщені в ньому байки містять «приємне мораль, що вселяє дітям лагідність, покірність, людинолюбство і взагалі всі чесноти, до яких вони повинні звикати з самого дитинства».

Пристрасть до алегорій — Характерна особливість літератури і мистецтва. На частку байок в цей період випадає винятковий успіх. Поети-байкарі зверталися до читачів різного віку.

Мало не всі відомі російські поети того часу перелагались в вірші сюжети Езопа. З попередників Крилова — Кантемир, Тредіаковський, Сумароков, Хемніцер, Ізмайлов, Дмитрієв. Тому історія Езопа в Росії невіддільна від байок жанру в поезії.

На ім’я легендарного слагателя байок иносказательную мова стали називати езоповою мовою.

Перекладали Езопа і Л. Н. Толстой, Щоб краще збагнути «зразок лаконізму», вивчив давньогрецьку та переказував справжні тексти байок, домагаючись граничної ясності. «Мораль у формі окремого від сюжету, додаткового пояснення сенсу обурювала безпосереднє художнє почуття Толстого. «Перекладаючи байки Езопа, — зізнавався він, — я, хоч і з жалем, випустив всі закінчують повчання». Але, випускаючи повчання, він дбайливо зберігав його зміст «. Байки Езопа перетворювалися під пером Толстого у виразні короткі оповідання для російських селянських дітей.




Байки і життєпис Езопа