Пидпалий Володимир Олексійович
Дата народження — 09 травня — 1936 Дата смерті — 24 листопада — 1973 Цей щирий, ніжний, вдумливий і прекрасний співає, син Полтавщини, якові любив соромливо й віддано, якій на славу сплів і свій поетичний вінок, проживши до болю мало — лише 37 років. Невиліковна хвороба передчасно обірвала його пісню про рідну землю, про Григорія Сковороду, що мандрував нею, гартуючи дух людський, про Шевченка… Полетіла і його душу «у дорогу за ластівками» (так називається одна з його поетичних збірокта ластівки повертаються з вирію в рідну сторону
Підпалого «Поезії» вийшла 1986 долі Життя письменника — у його творах. Душу поета — у його віршах. А вісь життєпис Володимира, викладений їм власноручно. Ця сповідь подається отут уперше. «Народився я в селі Лазірках 9 травня 1936 долі, за 25 км від Лубен.
Мати Ольга Степанівна — козачка з хутора Макарівщини, а батько Олексій Лукович — виходець з-під Великої Багачки. На дів’ятому році мати була вже круглою сиротою й шукала щастя наймитуванням у Лубнах.
Може тому, коли я підріс і міг вечорами читати їй «Кобзаря», плакала гірко й невтішно,
) і чистоті. Померла вона самітньою 21 січня 1957 долі, на 53 році свого життя. Я тоді був в армії, а дві доньки повиходили заміж і жили не з нею… Батько працював на залізниці, любив сади й бджільництво, ненавидів тютюн і горілку.
Загинув під Києвом 1943 долі.
Пам’ятаю його добрі. Якби володів пензлем, можна було б відтворити його образ у величезному циклі: батько качає мед; батько садити дерева; батько іде до армії, і т. д. У селі й до сьогодні розповідають про ті, як він співав.
А я пам’ятаю дві його пісні — про Байду та «Ой забіліли сніги». Мабуть тому, що гарне враження про ці пісні запозбавивши мані батько, навіть у виконанні артистів я відчуваю й нині фальш та штучність, які так згубно діють на всі сценічне та вокальне мистецтво України. Учився я у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах.
Любив історію, літературу; донині не знаю й не розумію точних наук. У школі читав дуже багато, алі без ніякісінької системи. 1953 долі закінчив 10 класів; працював у МТС, колгоспі. 1955 долі був мобілізований на флот.
Службу служив, алі не любив: нудьгував за степом, садами 1957 долі демобілізувався і надійшовши до Київського університету на філологічний факультет, який і закінчив 1962 долі Перші вірші видрукував на шпальтах комсомольських «Молоді України» та «Зміни» (1958 р. У Державному видавництві художньої літератури 1963 долі вийшла перша збірочка «Зелена гілка», а долею пізніше — «Повесіння» в «Радянському письменникові».
Нині підготував дві книги: «Тридцяте літо» для видавництва «Молодь» та «Книгу лірики». Мрію написати пісню…
Працюю старшим редактором поезії в «Радянському письменникові». Одружений, томлю доньку. Позапартійний.
Позаспілковий. Київ, 26 вересня 1966 р.
«. До Спілки письменників його прийняли 1967 долі. Того ж долі вийшла у світ і згадувана збірка «Тридцяте літо».
Після того були книжки «У дорогу — за ластівками» та «Вишневий світ» , а посмертно — «Сині троянди» , «Поезії» , «Пішов у дорогу за ластівками» , «Осінній сон», «Пам’яті матері», «Вечірнє», цикл «Григорій Сковорода» та ін. Володимир Підпалий помер 24 листопаду 1973 долі >Cheap viagra
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Пидпалий Володимир Олексійович