Чи має людина право на помсту?
Особистість народжується одночасно з діяльністю: на добро або на зло. Тому бувають особистості зі знаком плюс, а бувають — зі знаком мінус. Ті люди, які нічого не роблять, щоб позбутися своїх «мінусів», стають на шлях злочинності.
Що таке злочинність? Це — діяльність людини, що порушує встановлені норми, закони; недозво-лена діяльність. На мою думку, злочинність іде від нетерпимості, нелюбові, заздрощів, обману, злопам’ятства, помсти.
Біблійська мудрість гласить: «Люби ближнього і прощай усі кривди». А тому я вважаю, що помста
А тому, мабуть, не буде однакової відповіді на цю проблему. Історія показує, що смертна кара не сприяла подоланню злочинності в різні часи. А тому це не вихід і сьогодні. І вихід я вбачаю тут один — у високій духовності людей. Тільки високо духовна особистість здатна прощати, відповісти на зло добром, позбутися страху, відкрити
Особистістю є кожна людина. Діяльність людини, як стверджують психологи, буває відтворювальною і творчою. Відтворювальна діяльність — це підготовка до творчості, необхідний її елемент, що характеризується накопиченням фактів і даних, необхідних для майбутньої творчості.
А що таке творчість? Найпоширеніша думка: творчість — це народження чогось нового, пов’язаного з перетворенням практичного досвіду людини. Є люди обдаровані, наділені Божою іскрою, які володіють великим талантом,- це люди, які постійно працюють над удосконаленням своїх можливостей, і в цьому їх творчість. Така творча людина — це професіонал своєї справи, високорозвинена, духовно багата особистість, що створює духовні чи матеріальні цінності людства.
Але творчих і талановитих людей у світі значно менше, ніж творчих і працьовитих. Бо, на мою думку, творчість можлива і в буденному житті простої людини. Я вважаю, що і домогосподарку, яка влаштувала в домі чарівний лад, можна назвати людиною творчою. І садівник, який вирощує нові сорти рослин,- творча людина. За роки навчання в школі я не раз чула «творчий учень», «творчий учитель».
То ж яку людину називають творчою? Творча людина та, яка вносить елементи нового, яка удосконалює, розвиває, збагачує себе і оточуючу дійсність. Це людина, яка здатна творити.
У складний і важкий час ми живемо. Може, саме через це втрачаємо такі риси національного характеру, як гостинність, милосердя, співчуття. А цього так бракує нашим стареньким дідусям та бабусям.
Мені буває соромно проходити переходами метро, бо там багато людей похилого віку просить милостиню. Це значить, що вони нікому не потрібні: ні державі, ні рідним. Віддавши свої сили розбудові держави і вихованню дітей, вони опинилися за межею бідності. Раніше до старих людей відносилися з більшою повагою. Недарма говорили: «Поки діда, поки і хліба; поки баби, поки і ради».
Навіть, якщо дідусь вже не злізав з печі, від нього можна було почути багато повчального і корисного. Для дітлахів він був невичерпним джерелом захоплюючих оповідок, небилиць, казок. Бабою дорожили навіть більше, ніж дідом.
Вона була суворим охоронцем норм моралі, святкової звичаєвості, сімейних традицій. її присутність і за святковим столом, і на сімейних радах зміцнювала родину, робила її багатою, духовнішою.
Сподіваюся, що і мої ровесники, люди третього тисячоліття, з такою ж шанобою і повагою будуть відноситися до людей похилого віку.
Чи має людина право на помсту?