Головна тема поезії По

Головна тема поезії По — тема скорботності й відчаю, викликаних смертю коханої, тема загибелі чудової жінки, яка переростала в тему безвихідності людського існування. Поет пише про недовговічність щастя і недосяжність ідеалу, прославляє красу й сумує за нею. Вислизаючи з реального життя, краса продовжує своє існування в сновидіннях поета та його ліричного героя.

Ветер ночью повеял холодний из туч И убил мою Аннабель-Ли… И всегда луч навевает мне сны О пленшпельной Аннабель-Ли: И зажжется ль звезда, вижу очи всегда Обольстительной

Аннабель-Ли; И в мерцаньи ночей я все с ней, я все с ней, С незабвенной — с невестой — с любовью моей — Рядом с ней распростерт я вдали, В саркофаге приморской земли.

Сила емоційного впливу поетичних творів Едгара По — це не лише плід його творчого пориву й натхнення, але й результат напруженої і вдумливої роботи.

У трактатах «Філософія творчості» і «Поетичний принцип» По вводить нас у свою лабораторію, запевняючи, що високе хвилювання душі досягається результатами кропіткої роботи думки. Злети творчих одкровень поєднуються з логікою роздумів. У «Філософії творчості» поет знайомить нас не

стільки з філософією, скільки з анатомією поетичної творчості.

У «Поетичному принципі» По говорить про проблеми співвідношення поезії й істини. Цим самим він звертається до питання про ставлення мистецтва до дійсності. Він не відриває прекрасного від істини, виступає проти дидактизму в поезії, проти ідеї, що цінність твору можна визначити за «закладеною» у ньому «мораллю». По переконує читача не повчаннями, а силою емоційного впливу, не істиною, а поезією.

Літературна спадщина Едгара По вміщується у двох-трьох книгах, але навіть однієї з них достатньо, щоб вважати його видатним письменником світового масштабу.




Головна тема поезії По