Монтаж як художній прийом
Тому особливо важлива здатність кіно охопити цей надзвичайно широкий обрій свідомості людини, простежити складну детермінованість його поводження, суспільний зміст його вчинків і їх різноманітних, що часто вислизають від самої людини наслідків. Його сфера адекватна сфері свідомості й практики сучасної людини. Справа не тільки в здатності кіно вільно переносити дія в часі й просторі, — особлива роль цього володіння простором і часом виявляється вмонтаже.
Монтаж як художній прийом не є виняткова приналежність кінематографа, він свойствен
Монтажний синтез, Що Відбувається у свідомості глядача, опирається
Однак вони зовсім не ведуть до універсальності кіномистецтва. Кіно може впритул наблизитися до літератури по волі й гнучкості дослідження життя, але переступити лежачу між ними грань воно не в змозі по своєї естетической природі. Воно не може так адекватно передати думку, як це робить література.
Про це, зокрема, свідчить і доля інтелектуального кіно С. ейзенштейна, питавшегося, як відомо, знайти прямий еквівалент поняттю, метафорі, думки на екрані. Не треба абсолютизировать границю, що розділяє літературу й кіно, але й неприпустимо ставити між ними знак рівності, уважати, що шлях сучасного кіно веде просто «до особливої форми буття літератури» (Е.
Габрилович); так само як С. ейзенштейна, Р.
Клера або Ф. Феллини «розглядати саме як письменників» . Рівною мірою, маючи свої переваги перед живописом, кіно уступає їй у виразності, експресії відбиття видимий світ. Це обумовлено вже фотографічної й разом з тим динамічною природою кіно. Його не можна назвати (слідом за В. Нильсеном, Г.
Ридом і ін.) живописом, що рухається, так само, як зримою літературою або ожилою фотографією. «Називати кіно по сусідніх мистецтвах настільки ж безплідно, як ці мистецтва по кіно: живопис — «нерухливе кіно», музика — «кіно звуків», література — «кіно слова», — справедливо писав ще на зорі розвитку кінематографа Ю.
Тинянов. Закони композиції й кольору в ньому інші, що не збігаються прямо із законами живопису, тому що це динамічна композиція й динамічний колір. Пошуки С. Урусевского, Л. Косматова, А. Москвина або Г.
Фигероа в області композиції, світла й колориту можуть бути прикладом цієї усе чітко образотворчої самостійності, що більш усвідомиться, кіно, хоча Урусевский і Москвин, кожний по-своєму, опираються на традиції реалістичного живопису, а зв’язок мистецтва Фигероа з латиноамериканською графікою очевидна
Монтаж як художній прийом