Моя майбутня сім’я

От і закінчилося моє навчання в школі. Скоро я почую останній дзвоник і порину в дорослий світ, де самостійно вирішуватиму свої проблеми й будуватиму особисте життя. Звісно, я, як і більшість моїх однолітків, мрію здобути вищу освіту, опанувати престижну професію, досягти кар’єрних вершин і таке інше.

Однак найголовніша моя мрія — це майбутня сім’я, яку я будуватиму разом із своїм обранцем.

Я хочу, щоб моя родина була повноцінною і гармонійною, а такою вона виростає з доброзичливих взаємин батьків і дітей там, де покоління спілкуються

і впливають одне на одне, де є прагнення до порозуміння. Мені здається, у цьому бажанні я трохи схожа на Галю з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»: мені теж хочеться пестити у своїх обіймах діточок, обдаровувати їх материнською любов’ю і бути захищеною своїм чоловіком від усіх життєвих негараздів.

Священний обов’язок батьків — виховати дітей, виростити їх зрілими особистостями, готовими до складного шляху під назвою Життя. Няні, репетитори, елітні школи ніколи не зможуть замінити їх у цьому. Саме такою я й хочу бути для своєї дитини, а ще мрію бути справжньою господинею і турботливою

дружиною.

Справжня сім’я — це сім’я згуртована, члени якої цінують один одного. Тому мені імпонує ідеал української сім’ї, складений у народній уяві: у ній панують повага до старших, висока моральність, щире спілкування батьків і дітей, увага до виховання, принциповість і взірцева поведінка батька й матері. Я вірю, що моя майбутня родина буде саме такою і намагатимусь докласти до цього максимум зусиль.




Моя майбутня сім’я