«…Не тужи, дружок: година терпіти, а століття жити…» Війна й мир Толстої Л. Н
«…Не тужи, дружок: година терпіти, а століття жити…» е, соколик, не тужи
Л. Толстой
У романі Лева Миколайовича Толстого велика увага приділена образам селян. Це й Тихін Щербатий із загону Денисова, і кріпаки Болконских і Ростових, жителі сіл біля Бородіна. Але особливе місце в романі займає Платон Каратаев, солдат Апшеронського полку, з яким Пьер Безухов зштовхнувся в полоні.
Дуже товариський, маленький, зі співучим мовленням, ця людина для всіх намагається знайти втішливе слово, допомогти переносити тяготи полону. З мовлень
При першій зустрічі з Пьером Каратаев утішає його: «Не тужи, дружок: година терпіти, а століття жити».
Платон Каратаев не просто упокорився з долею військовополоненого, він пристосувався до життя в нових суворих умовах. Не намагаючись протистояти злу, Каратаев не виявляє ніякого протесту. Він спокійно приемлет усе, що посилає йому доля. «Від торби так від в’язниці не відмовляйся; доля голови шукає; наше щастя дружок, як вода в бредні: тягнеш
Каратаев — народний умілець. Він усе міг робити «не дуже добре, але й не погано». Згадувати службу в армії Платон не любив, зате із задоволенням розповідав про своє сільське життя.
За порубку чужого лісу його побили, засудили й віддали в солдати. «Думали горі, ан радість!» Платон пояснив, що замість брата Михайла, у якого п’ятеро дітей, взяли його, Платона. У цьому він бачить удачу, тому що сам не обтяжений сім’єю. Пасивність Платона Каратаева не означає його байдужності до добра й зла. Йому важко бачити, як жорстоко французи розправляються з жителями, що залишилися, Москви, розоряють місто. «Москва вона містам мати.
Як не нудьгувати на це дивитися».
Відсутність відкритого протесту в Платона Каратаева пояснюється тим, що він свято вірить у торжество добра й справедливості. Його настрої й погляди відбивають психологію патріархального селянства, що не вміє постояти за себе, що мирились із віковою залежністю від бар і поміщиків
Близький Платонові Каратаеву по своїй життєвій позиції Савельич, кріпосний слуга в будинку Пьера Безухова. На питання Пьера, чи хоче Савельич волі, той відповідає, що століття при панах жил і діти проживуть, «за такими панами жити можна».
Кріпосне право, задовольняючи над селянами, убивало в них активність, віру у власні сили. Віковий гніт породжував духовне рабство. Товстої тут виступає як непримиренний супротивник рабства, кріпака будуючи
Особистість Каратаева, його напрям думок залишився для Пьера найдорожчим спогадом, тому що в тяжких умовах полону між ними виникло справжнє людське братерство. Знайомство з Каратаевим не перешкодило, а підсилило прагнення Пьера знайти шляхи боротьби зі злом
На зображенні й оцінці Каратаева позначилося відношення письменника до кріпосного селянства. Протиставляючи аморальних і паразитуючих на селянському житті дворян, Толстой не бачив слабких сторін патріархального селянства, породжених кріпаком гнітом
Мені ж більше подобається Тихін Щербатий, що вміє воювати з ворогами Росії. Майбутнє за такими, як він.
«…Не тужи, дружок: година терпіти, а століття жити…» Війна й мир Толстої Л. Н