Образи борців за волю народу в поезії Павла Грабовського
У поезії Грабовського оспівується борець-революціонер, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі муки і переслідування. Наче перегукуючись із словами Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна» пише:
Перейдуть дні, — і трупи наші Попихач, лаючись, складе; Не все ж умре: гіркої чаші Удруге пити не впаде… …За в’язнем в’язень одстраждає, Але настане легший час, — І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас!
Яка
Мужній, стійкий характер революціонера змальовано в поезії «Справжні герої». Справжні герої — це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в народ в ім’я майбутнього. Справжніми героями поет вважав не романтичних козаків, не псевдогероїв, яких часто прославляли за криваві справи, а сучасників, людей, які своєю самовідданою працею борються за «будуче Русі». Саме цим героям поет
Перед тими я стану на коліна, Героям тим подяку я зложу!
Ніби продовженням теми служіння народові є вірш «Уперед». Поет знаходить в собі сили, щоб перебороти тимчасове хворобливе, все те, що тисне на нього ззовні, і випростатись знову на весь зріст:
Уперед! Годі скніти рабами, Час кормигу гидливу знести!
Подібним пафосом пройнято і вірш Грабовського «Надія». Проголошуючи віру в перемогу народу, поет звертається до своїх сучасників зі словом надії. Грабовський вірив у те, що «побачать вбогі України діти будуче славетне, будуче прекрасне».
Поет вірить, що його закличне слово розбудить народ. Він візьме владу в свої руки і прийде в царство свободи.
Отже, образ позитивного героя, який змалювали його попередники, Грабовський підніс на вищий, новий щабель. Це змалювання революціонера як найблагородні-шого і найпослідовнішого борця за народне щастя. Особисті інтереси в таких людей підпорядковані громадським.
Боротьба за народне визволення і народне щастя — зміст усієї творчості П. А. Грабовського.
Я не літав в надзоряні країни,
А все державсь бездольної землі;
Боровся я за щастя для людини,
За світло в чорній млі.
Так характеризує сам поет своє покликання у вірші «Смієшся ти, але спитатись треба…».
У поезії Грабовського оспівується борець-революціонер, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі страждання і переслідування. Наче перегукуючись із словами Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна» пише:
Перейдуть дні,- і трупи наші
Попихач, лаючись, складе;
Не все ж умре: гіркої чаші
Удруге пити не впаде… …
За в’язнем в’язень одстраждає,
Але настане легший час,-
І добрим словом спогадає
Потомок вільний мертвих нас!
Яка світла й непохитна віра в майбутнє живе в серці героя Грабовського, в серці самого поета! Образ революціонера не має у поета конкретно-індивідуальних рис. Навпаки, П. Грабовський прагне до створення образу узагальненого.
Мужній, стійкий характер революціонера змальовано в поезії «Справжні герої».
Справжні герої — це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в народ в ім’я майбутнього. Справжніми героями поет вважав не романтичних козаків, не псевдогероїв, яких часто прославляли за криваві справи, а сучасників, людей, які своєю самовідданою працею борються за «будуче Русі». Саме цим героям поет співає хвалу:
Перед тими я стану на коліна,
Героям тим подяку я зложу!
Ніби продовженням теми служіння народові є вірш «Уперед». Поет знаходить в собі сили, щоб перебороти тимчасове хворобливе, все те, що тисне на нього ззовні, і випростатись знову на весь зріст:
Уперед! Годі скніти рабами,
Час кормигу гидливу знести!
Подібним пафосом пройнято і вірш Грабовського «Надія». Проголошуючи віру в перемогу народу, поет звертається до своїх сучасників зі словом надії. Грабовський вірив у те, що «побачать вбогі України діти будуче славетне, будуче прекрасне». Отже, образ позитивного героя, який змалювали його попередники, Грабовський підніс на вищий, новий щабель.
Це змалювання революціонера як найпослідовнішого борця за народне щастя. Особисті інтереси в таких людей підпорядковані громадським.
Образи борців за волю народу в поезії Павла Грабовського