Оповідання про літературного героя Распутін В
Оповідання про літературного героя Чим людина розумніше й добріше,
Тим більше він зауважує добра влюдях.
Л. Толстой
Прочитавши оповідання Валентина Распутіна, я зрозуміла, що нічого подібного ще не читала. Який цікавий і парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальні оповідання, де все ясно й зрозуміло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемішано.
Добрий, розумний, талановитий хлопець, а грає на гроші. Але це йому необхідно, щоб вижити в голодні післявоєнні роки.
Учитель, педагог, вихователь грає зі своїми учнями на
Життя набагато складніше ставить завдання, чим людина може вирішити. І немає тільки білого й чорного, гарного й поганого. Мир багатобарвний, у ньому маса відтінків
Лідія Михайлівна незвичайно добра й чуйна людина. Вона перепробувала всі «чесні» способи допомогти своєму талановитому учневі: і годувати хотіла як би невзначай, мол до обіду поспів, і посилку посилала, так не хоче «наш герой» одержувати допомогу. Він уважає це принизливим для себе, а от заробляти не відмовляється. І тоді вчитель свідомо йде на «злочин» з погляду педагогіки,
Лідія Михайлівна точно знає, що він обіграє її, одержить «свій заповітний рубль, купить молоко», що так необхідно йому. От і виходить, що зовсім не «злочин» це, а гарний учинок. Чому ж директор школи нічого не зрозумів.
Швидше за все, Лідія Михайлівна не стала нічого пояснювати, виправдуватися, у неї є гордість. «Через три дні Лідія Михайлівна виїхала. Напередодні вона зустріла мене після школи й проводила до будинку
— Поїду до себе на Кубань,- сказала вона, прощаючись.- А ти вчися спокійно, ніхто тебе за цей дурний випадок не торкне… Отут винувата я…
Серед зими, уже після січневих канікул, мені прийшла на школу поштою посилка… у ній лежали макарони й три червоних яблука… Раніше я бачив тільки на картинці, але догадався, що це вони».
Чудове оповідання, з тих, які не забуваються.
Оповідання про літературного героя Распутін В