Самопізнання. Народна медицина

Напевне, народна медицина така ж давня, як і людство. Це первісна людина мусила надавати собі медичну допомогу, і зовсім гіриродньо, що вона шукала засоби лікування насамперед у світі рослин.

З виникненням землеробства і розвитком тваринництва розширюються пізнання про рослинний і тваринний світ: обробляючи шкіру, наші пращури відкрили для себе в’яжучі властивості дубової та вербової кори. Первісна емпірична народна медицина розвивалась під впливом практики, а спостереження над природою накопичувались та передаватись усно наступним

поколінням. Вже в період Київської Русі був сформований прошарок лікарів-волхвів, або ведунів, які широко використовували лікарські рослини, мінерали, сировину тваринного походження; рукописні травники того періоду дійшли до нас, із них ми черпаємо відомості про тогочасну медицину. Історія знає імена народних лікарів Київської Русі: дівиця Февронія, Дем’ян — Цілебник, Агапіт — «врач бездомний».

У джерелах згадується ім’я Єфре-ма Переяславського, який відкрив у XII столітті в Переяславі Лічеб-ницю, Григорія Премудрого, Іпата Цілебника та інших.

Паралельно з використанням трав у багатовіковому

досвіді практикуються магічні способи зцілення, про що свідчать рукописні травники, лікарські порадники XVI-XVIII ст. та етнографічні роботи ХІХ-ХХ ст. Вербальну магію в народі використовували як один з необхідних компонентів лікування, дуже часто її поєднували з раціональними засобами. Досить поширеною була катартична магія, спрямована на виведення хвороби з організму, його очищення.

До катартичної досить близька контактна магія, яка полягала в безпосередньому контакті носія магічної сили з хворим, якому передавались позитивні можливості. Проте саме вербальна магія була найпопуляр-нішою.

Своїм корінням замовлення сягають первісних часів. За давніми уявленнями, замовлення втрачають силу, коли щось у них змінюється чи забувається. Саме завдяки цьому велика їх частина дійшла до нас у своїй первісній формі.

У багатьох із них фігурують елементи дохристиянських вірувань, багато замовлянь поєднують язичеські та християнські елементи.

Ще один засіб лікування народної медицини — вода. Вона виконувала функцію очищення. Способами використання були купання, обмивання, качання по росі, вмивання нею.

Воду «наговорювали» для замовлення, «пристріту», «вроків», «виливання ляку» та ін.

Наш народ накопичив багатющі знання щодо народної валеології. Народна медицина вчить нас жити в гармонії з собою та природою, раціонально користуватись природними ліками.

Вулиця, на якій я живу

Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Ті порядки, закони чи просто звичаї, які існують чи навіть в яких брав участь на вулиці, назавжди залишаються в твоєму серці і ще десь глибоко в підсвідомості. Це дуже легко і дуже складно пояснювати. Спробую пояснити, те що легше. Є вулиці авторитетні, є давні чи нові, є центральні чи периферійні. Мені здається, багато залежить навіть від того, чи ходить по вашій вулиці трамвай, тролейбус чи маршрутка.

Це все впливає на нас, але в який спосіб — то навряд слід пояснювати. А чи варто? Нехай все залишиться такою собі романтичною таємницею у наших душах.

Я народився і виріс на вулиці Бойовій. Мабуть, навіть таксисти не знають, де вона розташована. Це Дзержинський район, Олексіївка. Я живу в приватному секторі. Уся наша вулиця — то суцільні маленькі одноповерхові будиночки і місцями хатинки.

Взагалі, уся Олексіївка така. Але ближче до вулиці. Назва її, Бойова, трактується легко.

У часи другої світової війни тут відбуватися численні бойові дії. Поруч знаходилося, як кажуть старі бабусі, навіть німецьке кладовище. Одразу після війни район почав заселятися і назви вигадувалися дуже прості: Армійська, Штурмова, Піхотна, Артилерійська, Бойова.

Моя вулиця дуже красива. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справді так. У нас кожна вулиця має свою особливість: на одній квітнуть каштани, на іншій — яблуні.

А на нашій — абрикоси. Якби вулиці називали пізніше, то назви Абрикосова їй би не уникнути. Впродовж усієї вулиці ростуть абрикоси.

Ледь не біля кожного двору. І коли на початку літа дерева цвітуть білими пелюстками, все навколо здається білим, наче це рай. Також наша вулиця має сквер — і там цих дерев безліч: абрикоси, вишні, каштани, сливи,, клени, тополі. Але не в цьому головна його особливість. І навіть не в тому, що там часто збираються мешканці вулиці.

Для мене він частка тієї території, де минуло моє дитинство. Саме там я ходив ще малечею з батьками, туди я просився погуляти, там бігала більшість дітей нашої вулиці. То були часи, коли я був найіласливішою людиною всесвіту. Я не мав проблем, складних обов’язків, ми всі — діти — робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними.

У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то і ніч. Піжмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких вже не пам’ятаю, — це все приваблювало нас, роблячи щасливими.

Трохи згодом став помічати дорослих. Вони теж збиралися на вулиці! Не лише, Ми, діти. У них теж були свої традиції. Наприклад, щороку вони виходять до скверу і на свято варять кашу.

До обов’язків кожного належить прибрати свою частину території від опалого листя. А ми прибирали колись своє футбольне поле. Цікаву історію розповідають про це поле.

На галявині росли в різних кінцях два дерева. 1 коли народився мій сусід, його дідусь посадив ще два дерева таким чином, що утворилися футбольні ворота. Коли ми підросли, то там завжди проводилися всі футбольні матчі. Так за що я люблю свою вулицю?

По ній не їздять тролейбуси і трамваї, дуже рідко з’являються машини, навесні вона квітне пелюстками дерев, тут живуть мої сусіди і знайомі, я тут народився. Але це все не головне.

Найважливіше — тут минуло моє дитинство. Тут я робив свої перші кроки, вперше плакав, усміхався, радів, почувався щасливим. На кожній діляночці цієї вулиці залишилися мої сліди, це історія мого життя, за яким доглядала моя вулиця.

Вулиця не в значенні «безпритульність», а в значенні «тьотя з добрими очима». Вона присвятила своє життя мені, моєму вихованню, адже завдяки їй я є таким, яким є.




Самопізнання. Народна медицина