Твір на тему: «Російська природа в поезії»
Твір на тему: «Російська природа в поезії»
Про тему: Природа в поезії російських поетів завжди займала високе місце. Через тонку нитку поезії поети ділилися особливо почуттєвим сприйняттям любові до рідної природи
Російська природа в поезії
Якщо в зимовий вечір розіграється хуртовина, почне мести заметіль, так що її чутно через вікно, то відразу хочеться сказати:
«Бура мглою небо криє, Вихри сніжні крутячи Те, як звір, вона зав’є, Те заплаче, як дитя…»
Якщо ранком у морозний день сонце світить так яскраво, що
Якщо настрій піднімається тому, що задзвеніла весняна капель, то душа радіє й самі повторюються слова : «Весна, весна, пора любові…»
Якщо влітку зайдеш у ліс і на тебе нападуть мошки, то мимоволі виривається :
«Ох, літо червоне! любив би я тебе, Коли б не спека, так пил, так комарі, так мухи.»
А восени буквально на кожну погоду, на щодня є свої рядки. Починається осінь:
«Уже небо восени дихало, Уже рідше сонечко блищало, Коротше ставав день…»
Побачиш
Падають під ноги листи, що облітають, на початку жовтня :
«Жовтень вуж наступив — вуж гай отряхает Останні аркуші з нагих своїх галузей…»
Вгзрустнется небагато від усвідомлення, що тепло йде надовго, або, навпаки, подивишся із замилуванням на яскраві фарби осени й не можеш не згадати:
«…Сумовита пора! Очей очарованье! Приємна мені твоя прощальна врода — Люблю я пишне природи увяданье, У багрець і в золото одягнені ліси…»
Все це цитати з віршів Олександра Сергійовича Пушкіна, великого російського поета. Кожній порі року присвятив він чимало рядків, а також у нього є вірші, присвячені лісу, полю, небу, морю. вітру. У деяких віршах він одухотворяв російську природу і її явища, звертався до них як до живих істот: «Вітер, вітер, ти могутній…» По віршах Пушкіна ясно, що найбільше він любив осінь, про неї про написав особливо багато прекрасних віршів
Традиції Пушкіна продовжили багато російських поетів. Деякі вірші ми запам’ятовуємо з дитинства й пам’ятаємо їхнє все життя, а особливо часто згадуємо в підходящих випадках. Наприклад, варто вдарити першому травневому грому й ми відразу викликуємо: «Люблю грозу на початку травня!» Так починаються знамениті вірші Федора Тютчева. А якщо побачимо першу зелену траву, то квапимося вимовити рядки невигадливого вірша Олексія Плещеєва:
«Травичка зеленіє, Сонечко блищить Ластівка з весною У покрову до нас летить.»
А от як бачив весну Іван Бунін, письменник і поет, великий майстер слова. У кожному рядку відчувається любов до рідної природи, видно, що поет не просто описує її, а любується нею
«За рікою лугу зазеленіли, Віє легкою свіжістю води Веселей по гаях задзвеніли Пісні птахів на різні лади.»
Як і Пушкін, більшість поетів любить осінь. Майже в кожного поета є віршовані рядки про осінню вроду природи або про смутний настрій, викликаному восени. Так написав Михайло Лермонтов:
«Листи в полі пожовкли, І кружляються й летять Лише в борі поникши ялини Зелень похмуру зберігають.»
А вірші Тютчева про осінь вражають своєю чистотою, мелодійністю:
«Є в осені первісної Коротка, але чудова пора — Весь день коштує як би кришталевий, І променисті вечори…»
Перелічити всіх видатних російських поетів, які писали з любов’ю про російську природу, неможливо. Але не можна не назвати, принаймні, ще одне ім’я. Це Сергій Єсенін.
Породжений у селі й вирослий на природі, він неї знав, розумів, любив, спілкувався з нею зворушливо, як і Пушкін, часто пожвавлюючи у своїх віршах дерева, квіти. Природа в його поезії — живаючи, чуйна. Це на його вірші написаний відомий романс:
«Відговорив гай золота Березовою, веселою мовою, І журавлі, сумно пролітаючи, Уже не жалують більше ні про кого.»
Вірші російських поетів про рідну природу — це багатство нашої національної культури, її гордість. Не дивно, що кожний з нас знає напам’ять хоча б кілька рядків
Твір на тему: «Російська природа в поезії»