Вірш Н. А. Некрасова Я не люблю іронії твоєї
Твір по літературі: Вірш Н. А. Некрасова Я не люблю іронії твоєї..
Н. Некрасова, як і В. Маяковського, багато хто вважають лише «політичним» поетом, борцем за цивільні права простих людей. Але вуж якщо й може виникати суперечка про поетичне значення «цивільних» віршів Некрасова, то розбіжності значно згладжуються й часом навіть зникають, коли мова йде про Некрасова як про етику й лірика
Я не люблю іронії твоєї
Залиш її віджилої й не жили,
А нам з тобою, що так гаряче любили… Запеклий співак горя й страждань зовсім перетворював,
Поки ще соромливо й ніжно
Побачення продовжити бажаєш ти,
Поки ще киплять у мені мятежно
Ревниві тривоги й мрії —
Не квап розв’язки неминучої!
Ліризм Некрасова виник на благодатному грунті пекучих і сильних страстей, їм що володіли, і щирої свідомості своєї моральної недосконалості. До відомого ступеня живу душу врятували в Некрасові саме його «провини», про які він часто говорив, звертаючись до портретів друзів, «докірливо зі стін» на нього що дивилися. Його моральні недоліки давали йому
Сила закликів Некрасова психологічно пояснюється тим, що він затворів у мінути искреннейшего покаяння. Хто змушував його з такою силою говорити про свої моральні падіння, навіщо треба було виставляти себе з невигідної сторони? Але, мабуть, це було сильніше його. Поет почував, що покаяння викликає кращі перлини із дна його душі, і віддавався цілком щиросердечному пориву
Кипимо сильней, останньою спрагою повні,
Але в серце таємний холод і туга…
Так восени бурливее ріка,
Але холодней бурхливі хвилі…
Сила почуття викликає неминущий інтерес до ліричних віршів Некрасова — і ці вірші нарівні з поемами надовго забезпечили йому першорядне місце в російській літературі. Застаріли тепер його викривальні сатири, але з ліричних віршів і поем Некрасова можна скласти тім високомистецького достоїнства, значення якого не вмре, поки живо російський мова
Вірш Н. А. Некрасова Я не люблю іронії твоєї