Замітка до газети Тролейбусна педагогіка
Транспорт, я думаю, — великий винахід. Він допомагає нам, як співається в пісні, «підкорювати віддаль і час». У нас найпоширеніший вид транспорту — тролейбус. Ті, від кого залежить, щоб ми вчасно з’явилися на роботу або навчання, роблять все можливе, щоб нам було добре і зручно.
А ми самі?
Восьма година ранку… Холодний вітер підмітає вкриті ожеледдю тротуари. На зупинці багато людей, які поспішають на роботу.
Тут же чекають і школярі. Виходять пасажири, видно, що середина тролейбуса порожня. Зайшло декілька жінок, а потім
А їхати ж їм всього одну-дві зупинки. Залишилися люди, які запізняться на роботу. Вони сумними очима проводжають напівпорожній тролейбус.
Я не проти того, щоб діти їхали до школи громадським транспортом, але їм потрібно уявити себе на місці тих людей, що залишилися на зупинці, уявити своїх батьків на місці тих пасажирів на вулиці. Я думаю, що тоді вони б так ніколи не вчинили. Адже одну-дві зупинки можна пройти пішки, а не обов’язково їхати.
Потрібно пам’ятати про інших, коли йдеться про громадський транспорт, адже тут ми особливо
На колесах їде дім, Не живуть всі довго в нім.
Мені здається, — дуже влучно. Підкреслено головне: тролейбус — це хоч і тимчасовий, але все-таки дім. А наші попутники — теж тимчасові, але тим не менше — сусіди. Якщо ви з цим погоджуєтесь, то правила поведінки не викличуть у вас заперечень. Справді, хто, наприклад, буде вдома кидати на підлогу сміття, старі квитки, папірці?
Або спробуйте собі уявити: людина увійшла до приміщення і зупинилася біля дверей, а іншим — ні увійти, ні вийти. І зовсім неможлива така картина: сидить у кімнаті група хлоп’ят, всі стільці, крісла зайняті. А посередині — розгублена бабуся: їй присісти ніде, вона стоїть мовчки. Дивно! Але хіба не доводилось вам у тролейбусі спостерігати подібні випадки? Я це бачу кожного дня.
Втім, виконувати правила поведінки пасажирів не так уже й складно. Потрібно тільки захотіти!
Замітка до газети Тролейбусна педагогіка