Царскосельский ліцей Пушкін А. З

Царскосельский ліцей Пушкіна. Пушкіна. Пушкіна.

Тут скрізь Пушкін.

Щабля сходів ведуть мене на другий поверх Пушкінського Музею. Тепер я перебуваю в довгому коридорі, з боків розташовуються кімнати ліцеїстів. В одній з кімнат перебувати на столі матовий глечик з водою. Здається, що саме сьогодні навіть дбайливо налито воду. Так само в куті коштує стілець він зовсім не прикрашений, посередине кімнати коштує невелике ліжко кок-раз для підлітків 13-15 років, жадібне велике вікно займає майже всю стіну.

Якщо йти далі по коридорі, то миготять

кімнати й разом з ними таблички на дверях. От кімната Вільгельма Кюхельбекера, поруч жив Іван Пущин. Але я шукаю кімнату Пушкіна, от вона під номером тринадцять.

У його кімнаті висока стеля чимсь він схожий на купол церкви, тут так само перебувати тонка перегородка між кімнатами, от і мені чується, начебто через перегородку шепотяться Пушкін і Пущин. Місяць через вікно висвітлює профіль Пушкіна. Цікаво про що ж вони шепотяться, можливо, про Наполеона або ж, про війну 1812 року. От уже й ніч Пушкін сидить на ліжку з пером у руках, ока блищать і навколо лежать аркуші паперу.

Зараз у коридорі дуже тихо. Але я представляю

ранок, як почнеться суєта, тупіт ніг, ляскіт дверей. Бачиться, як Вільгельм щось забув і вертається до себе в кімнату, Іван не поспішає виходити з кімнати. А де ж Пушкін? От і він.

Стрімкі кроки й життя довкола нього. От він вийшов у двір, там сідає на крісло й можливо відкидає голову або ж складає свої чудові вірші.

Пушкіна. Пушкіна. Пушкіна.

Тут скрізь Пушкін.




Царскосельский ліцей Пушкін А. З