Ідеологи й діячі
Російська класика створила образ мислителя, наділеного потужним темпераментом. Варто згадати статтю Тургенєва «Гамлет і Дон Кихот», з якої виріс, хоча й, як завжди буває в російській літературі, кудись різко убік, роман «Батьки й діти» або, точніше, його герой-нігіліст. У його характері з’єдналися й зштовхнулися риси Шекспірівського отрицателя й темперамент захопленого героя.
Він розгадує загадки буття ціною свого щастя, ціною свого життя. Зрозуміти життя він може тільки дією, досвідом самого життя. Не по-гамлетовски сумніватися
І відстань між героями роману Достоєвського «Біси» Петрушей Верховенским і роману Трифонова «Нетерпіння» Желябовим визначається відстанню між абсолютно безідейними амбіційними політичними інтриганами, одержимими геростратовским комплексом, і чесними борцями за всесвітню справедливість, переконаними, що, покінчивши з одним, двома, десятьома носіями світового зла, можна зробити щасливим все людство. І що саме головне — назавжди! До чого ж велика спокуса! Роман «Біси» — роман XIX століття — вирок тодішньому й майбутньому неймовірно разросшемуся терору й терористам.
Роман «Нетерпіння» — адвокатське прохання про помилування терориста. Чи бачив Юрій Трифонов погрозу тероризму «знизу» в епоху державного тероризму проти власного народу — не переконаний… Адже кращі його речі — «Будинок на набережній» і «Старий» — присвячені саме останній темі. Державний тероризм, що прийнятий називати «геноцидом», породжує тероризм знизу, коли принижений і ображений мстить за своє приниження владі що претримає, гвалтівникам і вбивцям, виправдуючись ними ж написаними законами
Ідеологи й діячі