Його я вважаю майстром російського слова
Твір по літературі: Його я вважаю майстром російського слова…Росія може пишатися своїми ліричними поетами. З нині живуче перше місце… належить Фету… Владимир Соловйов Панас Фет… Його поезія свіжа й трепетна, вона хвилює нашу уяву, викликає глибокі думки, дає відчути красу й благозвучність російського слова.
Коли я вперше прочитала його ліричну п’єсу «Шепіт, боязке диханье…», те відчула якийсь особливий настрій, приплив життєвої сили. Шепіт, боязке диханье, Трелі солов’я, Срібло й колиханье Сонного струмка… Саме
Адже це просто чудо! Вірш побудований на одних називних реченнях, жодного дієслова. Тільки предмети і явища, які випливають одне за іншим.
У той же час предметним і речовинним вірш не назвеш. Це і є, може бути, саме дивне несподіване. Предмети у Фета непредметни. Вони існують не самі по собі, а як знаки почуттів і станів. Вони ледве світяться, мерехтять.
Називаючи ту або іншу річ, поет викликає в нас не конкретне подання про саму річ, а асоціації, які звично можуть бути з нею зв’язані, головний зміст — між словами, за словами.
Фет писав: «Під новизною я маю на увазі не нові предмети, а нове їхнє висвітлення чарівним ліхтарем мистецтва». І от читаємо його вірш «Я прийшов до тебе із привітом…»: Я прийшов до тебе із привітом, Розповісти, що сонце встало, Що воно гарячим світлом По аркушах затріпотіло; Розповісти, що ліс прокинувся… Незвичайно вже сам початок вірша, незвичайно в порівнянні із прийнятою тоді нормою в поезії. Адже початкова фраза фетовского вірша зовсім неточна й навіть не зовсім правильна: «Я прийшов до тебе із привітом, /Розповісти…». Дозволив би собі так сказати Пушкін?
Але саме ця неточність створює не тільки несподівані, але і яскраві, хвилюючі образи. Створюється враження, що поет начебто б спеціально й не замислюється над словами, а вони самі до нього прийшли. І це робить сильний художній вплив. А як прекрасний його пейзаж! Перед нами з’являється російська весна: Уж верба вся пухната Розкинулася навкруги; Знову весна запашна Повіяла крилом.
Ми почуваємо, як радується приходу весни поет, як хвилюється й блаженствує його душу. Скільки голосів на лузі, у саду, у полі славлять літо! Спів птахів, дзенькіт струмка, тріск коників, дзижчання бджіл зливаються в радісну музику. Рядка Фета вбирають її в себе й теж починають звучати співуче, мелодійно. Навіть у нічної тиші є своя музика: Ніч німа, як дух безтілесне, Тепле повітря оніміло…
А от картинка зими в сучасної Фету селу. Мимоволі звертаєш увагу, скільки подробиць сільського побуту любовно запам’ятав Фет. От ранок півночі — сонливе, скупе — Ліниво смотрится у вікно — і сірий дим килимом Тихенько стелиться над кровлею з ковзаном. Рядка у вірша довгі, неквапливі — адже вони зображують «сонливе» зимовий ранок.
У Фета немає дерев, рослин, птахів і комах взагалі. Його флора й фауна завжди конкретні й певні. У поезію входять спостереження людини, що визначає по голосі не тільки те, яка птах співає, але й де вона перебуває: И чую я, в изложине росистої Напівголосно скриплять деркачі. Новизна зображення явищ природи у Фета пов’язана з ухилом до імпресіонізму, саме цей стиль давав можливість загострити й помножити образотворчу силу слова.
От початок вірша: Над озером лебідь в очерет потягнув, У воді перекинувся ліс, Зубцями вершин він у зорі потонув, Меж двох изгибаясь небес. Ліс описаний таким, яким він представився погляду поета: ліс і його відбиття у воді дані як одне ціле, як ліс, що зігнувся між двома вершинами, що потонули в зорі двох небес. Поет дуже музичний, його стих часто вже самим підбором звуковсоздает у нас той або інший настрій. «Що не висловиш словами, звуком на душу навий», — писав Фет.
Його поезія заворожує нас своїм звучанням. Вона відбиває живе життя, одночасно розкриваючи внутрішній мир людини, красу російської природи, виховує любов до російських просторів, виражає радість і світлу захопленість. Панас Фет увійшов в історію російської поезії як оригінальний поет-лірик, майстер ліричної мініатюри. Його вірші вражають яскравістю й соковитістю фарб, більшим емоційним розжаренням. І як не погодитися з високою оцінкою майстерності А. А. Фета, даної Н. Г. Чернишевським: «Хто не л
Його я вважаю майстром російського слова